Остров - Леонид Агутин

За лесом воле-поле, а на небе дождь и тучи.

А за побережьем море-море, за морем горы груче.

В небе шальные птицы, им бы только не разбиться,

Но вероятен случай.

Ты все начнешь сначала, ты с ума свела не мало,

Я все пойму однажды, потому что мне не важно,

Что есть шальные птицы и что это не годится,

Может я тот отважный.

Где ты скитаешься, но где скрываешься.

Ты от людей возьми меня с собой.

Я тот безумный, видимо, и

Я могу быть с тобой...

Просто ты одинокий остров,

На море, где так часто тонули корабли.

Может, судьба тебе поможет и ты не будешь больше

Отшельницей любви...

За океаном реки, за рекою - лес и горы -

То, что стоит навеки, остальное - разговоры.

Ты все поймешь однажды, уже когда не важно,

Но может очень скоро ты сама собою

Где-то, будто бы буря в море, не сможешь быть другою,

Это точно, я не скрою.

В небе шальные птицы, в море болтают рыбы,

Им лишь бы с кем-то спорить.

Где ты скитаешься, но где скрываешься.

Ты от людей возьми меня с собой.

Я тот безумный, видимо, и

Я могу быть с тобой...

Просто ты одинокий остров,

На море, где так часто тонули корабли.

Может, судьба тебе поможет и ты не будешь больше

Отшельницей любви...

Где ты скитаешься, но где скрываешься.

Ты от людей возьми меня с собой.

Я тот безумный, видимо, и

Я могу быть с тобой...

Просто ты одинокий остров,

На море, где так часто тонули корабли.

Может, судьба тебе поможет и ты не будешь больше

Отшельницей любви...

Просто ты одинокий остров,

На море, где так часто тонули корабли.

Может, судьба тебе поможет и ты не будешь больше

Отшельницей любви...

За лісом волі-поле, а на небі дощ та хмари.

А за узбережжям море-море, за морем гори сумніші.

У небі шалені птахи, їм би тільки не розбитися,

Але ймовірний випадок.

Ти все почнеш спочатку, ти з розуму звела чимало,

Я все зрозумію одного разу, тому що мені не важливо,

Що є шалені птахи і що це не годиться,

Може, я той відважний.

Де ти поневіряєшся, але де ховаєшся.

Ти від людей візьми мене із собою.

Я той божевільний, мабуть, і

Я можу бути з тобою.

Просто ти самотній острів,

На морі, де так часто тонули кораблі.

Може доля тобі допоможе і ти не будеш більше

Відлюдницею кохання...

За океаном річки, за річкою - ліс та гори -

Те, що стоїть навіки, решта – розмови.

Ти все зрозумієш якось, вже коли не важливо,

Але може дуже скоро ти сама собою

Десь, наче буря в морі, не зможеш бути другою,

Це точно, я не приховую.

У небі шалені птахи, в морі бовтають риби,

Їм аби з кимось сперечатися.

Де ти поневіряєшся, але де ховаєшся.

Ти від людей візьми мене із собою.

Я той божевільний, мабуть, і

Я можу бути з тобою.

Просто ти самотній острів,

На морі, де так часто тонули кораблі.

Може доля тобі допоможе і ти не будеш більше

Відлюдницею кохання...

Де ти поневіряєшся, але де ховаєшся.

Ти від людей візьми мене із собою.

Я той божевільний, мабуть, і

Я можу бути з тобою.

Просто ти самотній острів,

На морі, де так часто тонули кораблі.

Може доля тобі допоможе і ти не будеш більше

Відлюдницею кохання...

Просто ти самотній острів,

На морі, де так часто тонули кораблі.

Може доля тобі допоможе і ти не будеш більше

Відлюдницею кохання...