Большое небо - Леонид Агутин

На свет распахнутых дверей большого неба

Под тенью тающей луны

Мы вылетали, кто б мы ни были и где бы

В плену тревожной тишины

За отражением облаков на фюзеляже

За ощущением штурвала под рукой

За тот восторг в твоих глазах и, знаешь, даже

За межполетною тоской

Мы так парили, как никто

В сфере небесных магистралей

Но нет возвышенней, чем то

Что так легко мы потеряли

На все вопросы были найдены ответы

Мы их ловили на лету

Мы знали плохо эту сторону рассвета

Но как родную знали ту

На побережье белоснежного покрова

Что отделяет силу неба от земли

Мы были рыцарями сказанного слова

На страже искренней любви

Мы так парили, как никто

В сфере небесных магистралей

Но нет возвышенней, чем то

Что так легко мы потеряли

Но нет возвышенней, чем то

Что так легко мы потеряли

На самом верхнем этаже открыта дверца

Что не откроется другим

Ведь ты же помнишь, как стучало мое сердце

В одной пульсации с твоим

За это время, что судьбой не называлось

А называлось — друг за друга до конца

Я буду жить на свете, сколько мне осталось

В моих возлюбленных сердцах

Мы так парили, как никто

В сфере небесных магистралей

Но нет возвышенней, чем то

Что так легко мы потеряли

Но нет возвышенней, чем то

Что мы едва не потеряли

На світло відчинених дверей великого неба

Під тінню танучого місяця

Ми вилітали, хто б ми не були і де б

У полоні тривожної тиші

За відображенням хмар на фюзеляжі

За відчуттям штурвала під рукою

За те захоплення в твоїх очах і, знаєш, навіть

За міжпольотною тугою

Ми так ширяли, як ніхто

У сфері небесних магістралей

Але немає піднесенішої, ніж те

Що так легко ми втратили

На всі запитання було знайдено відповіді

Ми їх ловили на льоту

Ми знали погано цей бік світанку

Але як рідну знали ту

На узбережжі білого покриву

Що відокремлює силу неба від землі

Ми були лицарями сказаного слова

На сторожі щирого кохання

Ми так ширяли, як ніхто

У сфері небесних магістралей

Але немає піднесенішої, ніж те

Що так легко ми втратили

Але немає піднесенішої, ніж те

Що так легко ми втратили

На самому верхньому поверсі відчинені дверцята

Що не відкриється іншим

Ти ж пам'ятаєш, як стукало моє серце

В одній пульсації з твоїм

За цей час долею не називалося

А називалося - один за одного до кінця

Я житиму на світі, скільки мені залишилося

У моїх коханих серцях

Ми так ширяли, як ніхто

У сфері небесних магістралей

Але немає піднесенішої, ніж те

Що так легко ми втратили

Але немає піднесенішої, ніж те

Що ми мало не втратили