Ты не уйдёшь - Леонид Агутин

Непростительно не похожи мы

На тех, кого дороже на нам свете нет.

Мы готовы их держать в заложниках,

Но не готовы сами ими быть в ответ.

А когда возникнут сомнения,

Что живем мы как-то неправильно, —

Разве хоть кто скажет себе?

Я не помню суть Мироздания,

Я не вижу цели, но верю только тебе!

Только тебе!

Припев:

Так беспокойно, вот здесь, в области сердца боль.

Это плохая месть, и это — не наша роль.

Что-то печет прям внутри, как под лопаткой нож.

Я не открою дверь, ты не уйдешь!

Ты — не уйдешь…

Независомо от сознания,

Беглая, порочная приходит мысль.

Мы хотели бы лишь незнания —

Знания убивают и бросают ввысь!

А когда мы станем последними,

Что живут на этом Свете не веря в себя —

Как в розу ветров.

Мы поднимем себя над стенами,

И отпустим в небо тысячи дурацких на вид

Воздушных шаров!

Припев:

Так беспокойно, вот здесь, в области сердца боль.

Это плохая месть, и это — не наша роль.

Что-то печет прям внутри, как под лопаткой нож.

Я не открою дверь, ты не уйдешь!

Ты — не уйдешь…

Так беспокойно, вот здесь, в области сердца боль.

Это плохая месть, и это — не наша роль.

Что-то печет прям внутри, как под лопаткой нож.

Я не открою дверь, ты не уйдешь!

Я не открою дверь, ты не уйдешь!

Ты не уйдешь!

Непробачливо не схожі ми

На тих, кого дорожче на світі немає.

Ми готові їх тримати в заручниках,

Але не готові самі ними бути у відповідь.

А коли виникнуть сумніви,

Що живемо ми якось неправильно, —

Хіба хтось скаже собі?

Я не пам'ятаю суть Всесвіту,

Я не бачу мети, але вірю тільки тобі!

Тільки тобі!

Приспів:

Так неспокійно, ось тут, в області серця біль.

Це погана помста, і це не наша роль.

Щось пече прямий усередині, як під лопаткою ніж.

Я не відчиню двері, ти не підеш!

Ти — не уникнеш...

Незалежно від свідомості,

Бігла, порочна приходить думка.

Ми хотіли би лише незнання —

Знання вбивають і кидають вгору!

А коли ми станемо останніми,

Що живуть на цьому Світлі не вірячи в себе —

Як у розу вітрів.

Ми піднімемо себе над стінами,

І відпустимо в небо тисячі безглуздих на вид

Повітряних куль!

Приспів:

Так неспокійно, ось тут, в області серця біль.

Це погана помста, і це не наша роль.

Щось пече прямий усередині, як під лопаткою ніж.

Я не відчиню двері, ти не підеш!

Ти — не уникнеш...

Так неспокійно, ось тут, в області серця біль.

Це погана помста, і це не наша роль.

Щось пече прямий усередині, як під лопаткою ніж.

Я не відчиню двері, ти не підеш!

Я не відчиню двері, ти не підеш!

Ти не підеш!