Путник звёздных дорог - Леонид Агутин

Как обычно этой ночью он был одинок

И так привычно он бродил в море звездных дорог,

Но древний город не заметил как вдруг потерялась звезда

И упала прямо в сердце к нему оставаясь в душе навсегда

Она была тогда

Забыта навсегда

Забыта возле ночи

Она осталась в нем

Хотя пришла как сон

Нисколько не пророча

Как обычно город слушал разбуженных птиц

Освещая миллион неуверенных лиц

Этим утром он забыл обо всем и оставил свой дом

В бесконечность

уходя навсегда просто путником звездных дорог

Она была тогда

Забыта навсегда

Забыта возле ночи

Она осталась в нем

Хотя пришла как сон

Нисколько не пророча

Этим утром он забыл обо всем и оставил свой дом

В бесконечность уходя навсегда просто путником звездных дорог

Она была тогда

Забыта навсегда

Забыта возле ночи

Она осталась в нем

Хотя пришла как сон

Нисколько не пророча.

Она была тогда

Забыта навсегда

Забыта возле ночи

Она осталась в нем

Хотя пришла как сон

Нисколько не пророча.

Як зазвичай цієї ночі він був самотній

І так звично він блукав у морі зоряних доріг,

Але стародавнє місто не помітило як раптом загубилася зірка

І впала прямо в серце до нього залишаючись в душі назавжди

Вона була тоді

Забута назавжди

Забута біля ночі

Вона залишилася в ньому

Хоча прийшла як сон

Ніщо не пророча

Як завжди місто слухало розбуджених птахів

Висвітлюючи мільйон невпевнених осіб

Цього ранку він забув про все і залишив свій будинок

Безкінечність

йдучи назавжди просто мандрівником зоряних доріг

Вона була тоді

Забута назавжди

Забута біля ночі

Вона залишилася в ньому

Хоча прийшла як сон

Ніщо не пророча

Цього ранку він забув про все і залишив свій будинок

В безкінечність йдучи назавжди просто подорожнім зоряних доріг

Вона була тоді

Забута назавжди

Забута біля ночі

Вона залишилася в ньому

Хоча прийшла як сон

Ніщо не пророча.

Вона була тоді

Забута назавжди

Забута біля ночі

Вона залишилася в ньому

Хоча прийшла як сон

Ніщо не пророча.