Никому не сестра - Леонид Агутин

День случился таким, каким она нагадала его вчера.

На ладонях ее закат уснет убаюканный до утра.

Каждый вечер в ее глазах тоска отражается в зеркалах.

Так и осень прошла, а за ней и зима, и бушует во всю весна.

Одна так и живет она

И никому не дочь, и никому не сестра

И как прежде, пьет эту боль до дна

Не понимая, в чем ее вина

Свет погасит она, и как всегда, не уснуть до рассвета ей.

Только в небе луна кому нужна, и становиться все темней.

Она до сих пор ждет, зовет любовь свою, которой нет.

И не поздно еще воскресить ее свет

Одна так и живет она

И никому не дочь, и никому не сестра

И как прежде, пьет эту боль до дна

День стався таким, яким вона нагадала вчора.

На долонях її захід засне заколисний до ранку.

Щовечора в її очах туга відображається в дзеркалах.

Так і осінь пройшла, а за ній і зима, і бушує на всю весну.

Одна так і живе вона

І нікому не дочка, і нікому не сестра

І як раніше, п'є цей біль до дна

Не розуміючи, в чому її вина

Світло погасить вона, і як завжди, не заснути до світанку їй.

Тільки в небі місяць кому потрібний, і ставати все темнішим.

Вона досі чекає, кличе свою любов, якої немає.

І не пізно ще воскресити її світло

Одна так і живе вона

І нікому не дочка, і нікому не сестра

І як раніше, п'є цей біль до дна