Кого не стоило бы ждать - Леонид Агутин

Ты уходила в море слёз, ты уплывала навсегда.

Нежданный ветер мимолётно унёс того,

Кто рядом был с тобой, не оставляя и следа.

Рыжий костёр сгорающих огней, синеглазых дней.

Того, кого не стоило бы ждать,

О том, о ком не стоило бы плакать.

Того, кого не надо вспоминать,

О том, о нём ты думаешь опять.

Ты уплывала навсегда от непослушного тепла

Тебя течением волны унесло от непонятного того,

Кого забыть ты не смогла.

Рыжий костёр сгорающих огней, синеглазых дней.

Того, кого не стоило бы ждать,

О том, о ком не стоило бы плакать.

Того, кого не надо вспоминать,

О том, о нём ты думаешь опять.

Ты уходила в море слёз, загадка, тайна, тихо спал.

Не оставляй недосказанных слов,

Твой город жёлтых фонарей тебя встречал и провожал.

Рыжий костёр сгорающих огней, синеглазых дней.

Того, кого не стоило бы ждать,

О том, о ком не стоило бы плакать.

Того, кого не надо вспоминать,

О том, о нём ты думаешь опять.

Ти йшла в море сліз, ти спливала назавжди.

Несподіваний вітер швидко поніс того,

Хто поряд був з тобою, не залишаючи і сліду.

Руде багаття згоряючих вогнів, синьооких днів.

Того, кого не варто було б чекати,

Про тому, про кому не стоило би плакати.

Того, кого не треба згадувати,

Про те, про нього ти думаєш знову.

Ти впливала назавжди від неслухняного тепла

Тебе протягом хвилі віднесло від незрозумілого того,

Кого забути ти не змогла.

Руде багаття згоряючих вогнів, синьооких днів.

Того, кого не варто було б чекати,

Про тому, про кому не стоило би плакати.

Того, кого не треба згадувати,

Про те, про нього ти думаєш знову.

Ти йшла в море сліз, загадка, таємниця, тихо спав.

Не залишай недомовлених слів,

Твоє місто жовтих ліхтарів тебе зустрічало і проводжало.

Руде багаття згоряючих вогнів, синьооких днів.

Того, кого не варто було б чекати,

Про тому, про кому не стоило би плакати.

Того, кого не треба згадувати,

Про те, про нього ти думаєш знову.