Инопланетяне - Леонид Агутин

Так легко

Забираться на крышу,

Где значительно тише

И видать далеко.

А потом

Дожидаться заката,

Чтоб небесная мята

Стала звёздной рекой.

Хорошо,

Что вокруг даже птицы

Перестали носиться

И молчат как один.

Мы с тобою

Гуляем по крыше

Очень тихо, как мыши,

И на небо глядим.

Нас порой так в это небо тянет.

Мы с тобой как инопланетяне,

Лишь умом так похожи на людей.

И когда на небе чёрном звёзды,

Мы летим, пока ещё не поздно,

Чтобы жить в мире солнечных теней.

Мы с тобой

В неположенном месте.

Хорошо, что мы вместе,

А вокруг ни души.

Мир немой,

Только звёздная бездна.

Тишина повсеместно

Никуда не спешит

А внизу

Параллельные призмы,

Суета, катаклизмы

Предлагают интим.

Мы с тобою

Гуляем по крыше

И отчётливо слышим

Только то, что хотим.

Нас порой так в это небо тянет.

Мы с тобой как инопланетяне,

Лишь умом так похожи на людей.

И когда на небе чёрном звёзды,

Мы летим, пока ещё не поздно,

Чтобы жить в мире солнечных теней.

Нас порой так в это небо тянет.

Мы с тобой как инопланетяне,

Лишь умом так похожи на людей.

И когда на небе чёрном звёзды,

Мы летим, пока ещё не поздно,

Чтобы жить в мире солнечных теней.

Так легко

Забиратися на дах,

Де значно тихіше

І мабуть далеко.

А потім

Чекати заходу сонця,

Щоб небесна м'ята

Стала зоряною річкою.

Добре,

Що навколо навіть птахи

Перестали носитися

І мовчать, як один.

Ми з тобою

Гуляємо по даху

Дуже тихо, як миші,

І на небо дивимося.

Нас часом так у це небо тягне.

Ми з тобою як інопланетяни,

Лише розумом такі схожі на людей.

І коли на небі чорному зірки,

Ми летимо, поки не пізно,

Щоб жити у світі сонячних тіней.

Ми з тобою

У недозволеному місці.

Добре, що ми разом,

А довкола ні душі.

Світ німий,

Тільки зоряна безодня.

Тиша повсюдно

Нікуди не поспішає

А внизу

Паралельні призми,

Суєта, катаклізми

Пропонують інтим.

Ми з тобою

Гуляємо по даху

І виразно чуємо

Тільки те, що хочемо.

Нас часом так у це небо тягне.

Ми з тобою як інопланетяни,

Лише розумом такі схожі на людей.

І коли на небі чорному зірки,

Ми летимо, поки не пізно,

Щоб жити у світі сонячних тіней.

Нас часом так у це небо тягне.

Ми з тобою як інопланетяни,

Лише розумом такі схожі на людей.

І коли на небі чорному зірки,

Ми летимо, поки не пізно,

Щоб жити у світі сонячних тіней.