Две минуты жизни - Леонид Агутин

Мнимые годы, белые воды, да в непогоду

Серое небо на паперти и тихо горит свет изнутри.

А мы у порога, та ли дорога, ещё бы немного

Стоило мне бы с ума сойти, но никому не говори.

Жаль, мне тебя не понять, но так хочется жить.

Помоги мне дышать.

Две минуты жизни на краю -

Больше, чем я верил в боль твою.

Закрывая в окнах ставни сна -

Ты не думай то, что ты одна.

А за горизонтом, розовым зонтом

Позднее солнце будто исчезнет, отключится.

Братья мои, сестры мои - оглянитесь назад,

Ведь вперед заглянуть не получится -

Заново мир не сотворить!

Жаль, ты не можешь понять -

Я тебя не искал, это выше меня.

Две минуты жизни на краю -

Больше, чем я верил в боль твою.

Закрывая в окнах ставни сна -

Ты не думай то, что ты одна;

Ты одна…

Жаль, мне тебя не понять, но так хочется жить.

Помоги мне дышать.

Две минуты жизни на краю -

Больше, чем я верил в боль твою.

Закрывая в окнах ставни сна -

Ты не думай то, что ты одна;

Ты одна…

Уявні роки, білі води, та в негоду

Сіре небо на паперті і тихо світиться зсередини.

А ми біля порога, чи та дорога, ще б трохи

Варто мені б з глузду з'їхати, але нікому не кажи.

Жаль, мені тебе не зрозуміти, але так хочеться жити.

Допоможи мені дихати.

Дві хвилини життя на краю

Більше, ніж я вірив у біль твій.

Закриваючи у вікнах віконниці сну

Ти не думай, що ти одна.

А за горизонтом, рожевою парасолькою

Пізніше сонце наче зникне, відключиться.

Брати мої, сестри мої - озирніться назад,

Адже вперед зазирнути не вийде

Наново світ не створити!

Жаль, ти не можеш зрозуміти -

Я тебе не шукав, це вище за мене.

Дві хвилини життя на краю

Більше, ніж я вірив у біль твій.

Закриваючи у вікнах віконниці сну

Ти не думай, що ти одна;

Ти одна…

Жаль, мені тебе не зрозуміти, але так хочеться жити.

Допоможи мені дихати.

Дві хвилини життя на краю

Більше, ніж я вірив у біль твій.

Закриваючи у вікнах віконниці сну

Ти не думай, що ти одна;

Ти одна…