Знаю, где иду - Легенды Про

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Пока мои ноги несут, до дома по любому дойду.

Ебанутыми маршрутами я добираюсь до дома.

И я дойду по любому и пусть не будут знакомы,

Те места по которым блуждаю ночами,

Ногами перебирая, под бит плечами качая.

Меня встречают не знакомые лица из окон.

Меня палят глаза милиции, но мне как-то похуй.

Дворняги псы, за моей спиной идут со мной.

Такой толпой, по незнакомым улицам иду домой.

Ни черта не вижу, нет.

Ни черта не слышу, но.

Как-то сами собой, ноги несут по дороге домой.

Сегодня был трудный день, была трудная ночь.

Мы с Быбой замерзли очень и коньячок нам не может помочь.

Шорохи в кустах, нагоняют страху.

Наушники в уши, ну их нахуй!

-Ну их нахуй!

Хорошевский рэп, бит и бас, простой.

Но даже через них я слышу голос Пса.

-Стой!

-Эй пацаны!

-Че?

-Тормози вон там!

-Кто?

-Типы, от них мата в фонтан.

-Че?

-Чую они гадят в наш пруд, чую они нас там срут!

И вот несемся, пообщаться,

То есть доебаться, то есть помахаться.

Но не удастся.

Начинаем улыбаться.

-Эй стопари, это ж свои братцы!

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Пока мои ноги несут, до дома по любому дойду.

Знаю, где иду, знаю, где дуют дурь,

С пацанами жгу на квартале листву.

Как обычно в пятницу или субботу.

Ведь каждый день пятница, для тех кто не работает.

Рэп, коньяк, дым.

Рэп, коньяк, дым.

Наш район меняется, но мы не меняемся с ним.

За школой бревна, как барные стойки.

Навсегда запомнят Хорошевские попойки.

Вот они те, кто не тонет в воде,

Кто не горит в огне, кто с пивом в животе.

В стаканах мокрый снег, нам пух и метель,

Уберите детей, четыре звезды на плите.

У нас своя баня, со своим веником.

Ни че не парит, у нас гербарий из растений.

Не сочтите парни, меня неврастеником,

Но че то палят вон те, подозрительные тени.

Не понятные типы уверенной походкой к нам,

Валят на всех оборотах и они походу в хлам.

А нам то не привыкать объяснять кому то там,

То что он сейчас не прав под градусом, по вечерам.

И вот он план, готов уже, на этот вечер.

Толпа несется к нам, придется их покалечить.

Но в этот раз без увечий, цела осталась печень.

Приятно встретить знакомых — Давай бухнем за встречу!

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Знаю, где иду, знаю, где иду.

Пока мои ноги несут, до дома по любому дойду.

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Поки мої ноги несуть, додому по будь-якому дійду.

Єбанутими маршрутами я добираюся до будинку.

І я дійду по любому і хай не будуть знайомі,

Ті місця по яких блукаю ночами,

Ногами перебираючи, під битим плечима хитаючи.

Мене зустрічають не знайомі особи з вікон.

Мене палять очі міліції, але мені якось похуй.

Двірняки пси, за моєю спиною йдуть зі мною.

Такою юрбою, по незнайомих вулицях іду додому.

Ні черта не бачу, ні.

Ні черта не чую, але.

Якось самі собою, ноги несуть дорогою додому.

Сьогодні був важкий день, була важка ніч.

Ми с Бибою замерзли дуже і коньячок нам не може допомогти.

Шурхоти в кущах, наганяють страху.

Навушники в вуха, ну їх нахуй!

-Ну їх нахуй!

Хорошівський реп, біт і бас, простий.

Але навіть через них я чую голос Пса.

-Стій!

-Гей пацани!

-Че?

-гальмо геть там!

-Хто?

-Типи, від них мату в фонтан.

-Че?

-Чу вони гадять в наш ставок, чую вони нас там срут!

І ось мчить, поспілкуватися,

Тобто доїбатися, тобто помахатися.

Але не вдасться.

Починаємо посміхатися.

-Гей стопарі, це свої братці!

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Поки мої ноги несуть, додому по будь-якому дійду.

Знаю, де йду, знаю, де дмуть дур,

З пацанами палю на кварталі листя.

Як зазвичай у п'ятницю або суботу.

Адже щодня п'ятниця для тих, хто не працює.

Реп, коньяк, дим.

Реп, коньяк, дим.

Наш район змінюється, але ми не міняємося з ним.

За школою колоди, як барні стійки.

Назавжди запам'ятають Хорошівські пиятики.

Ось вони ті, хто не тоне у воді,

Хто не горить у вогні, хто з пивом у животі.

В склянках мокрий сніг, нам пух і хуртовина,

Заберіть дітей, чотири зірки на плиті.

У нас своя лазня, зі своїм віником.

Ніщо не парить, у нас гербарій з рослин.

Не порахуйте хлопці, мене неврастеником,

Але що то палять он ті, підозрілі тіні.

Не зрозумілі типи впевненою ходою до нас,

Валять на всіх оборотах і вони походу в хлам.

А нам то не звикати пояснювати кому то там,

Те, що він зараз не має рації під градусом, по вечірах.

І ось він план, готовий вже, на цей вечір.

Натовп мчить до нас, доведеться їх покалічити.

Але цього разу без каліцтв, ціла залишилася печінка.

Приємно зустріти знайомих — Давай бухнем за зустріч!

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Знаю, де йду, знаю, де йду.

Поки мої ноги несуть, додому по будь-якому дійду.