Выход - Легенды Про

Быба:

Я не могу дышать, когда нет музыки рядом,

Когда мечты мои, опадают листопадом.

На душе моей осень, а в голове вьюга,

Ведь если музыки нет, то грусть моя подруга.

Мои мечты в тишине о мелодиях и нотах,

Но я в сознании своем парю в облаках.

И только музыка мне дарит чувство этих полетов,

Но без неё я на земле закован в цепях.

Дым:

Осенний парк, Жёлтый дом, решётка у стекла,

И тени в такт шевелит клен дышит акустика.

Лист упал и обжог, темп меланхолия,

Безумный дирижер, то ли ветер то ли я.

Забери меня отсюда небо, мне это так необходимо,

Будто я здесь никогда и не был будто я лишь облако дыма.

Линии жизни кленового листа, хранят тайны гадания,

Его пламя плавит, пламя до свидания…

Кто меня сюда забросил?

Само сорвалось с уст,

Я боюсь, но борюсь, учусь при помощи чувств.

И ничего с этим не поделать,

Остается слушать как шепчутся стены.

Писать, ждать, потом читать в захлеб и улыбаться

Никогда не будем сыты, как не старайся братцы.

Гореть как спичка не по мне, тут слишком тихо,

Я оставляю всё как есть, не поминайте лихом.

Быба:

Отпусти меня, мое сознание,

Я другой музыка мое призвание.

Песня как чистосердечное признание,

Я не прощаюсь хоть говорю до свидания.

Тебе.

Тебе.

Тебе.

До свиданья,

Тебе.

Тебе.

Тебе.

Держу страданья,

В себе.

В себе.

В себе.

Жду понимания,

В небе.

В небе.

В небе.

Мои мечты летают…

Биба:

Я не можу дихати, коли немає музики поруч,

Коли мрії мої, опадають листопадом.

На душі моєї осінь, а в голові завірюха,

Адже якщо музики немає, то сум моя подруга.

Мої мрії в тиші про мелодії і ноти,

Але я у свідомості своєму парю в хмарах.

І тільки музика мені дарує почуття цих польотів,

Але без неї я на землі закутий у ланцюгах.

Дим:

Осінній парк, Жовтий будинок, грати біля скла,

І тіні в такт ворушить клен дихає акустика.

Лист упав і обпал, темп меланхолія,

Божевільний диригент, чи вітер то я.

Забери мене звідси небо, мені так необхідно,

Ніби я тут ніколи і не був ніби я лиш хмара диму.

Лінії життя кленового листа, зберігають таємниці ворожіння,

Його полум'я плавить, полум'я до побачення…

Хто мене сюди закинув?

Саме зірвалося з вуст,

Я боюся, але борюся, навчаюся за допомогою почуттів.

І нічого з тим не поробити,

Залишається слухати, як шепочуться стіни.

Писати, чекати, потім читати в хліб і посміхатися

Ніколи не будемо ситі, як не старайся братики.

Горіти як сірник не на мене, тут занадто тихо,

Я залишаю все як є, не згадуйте лихом.

Биба:

Відпусти мене, моя свідомість,

Я інший музика моє покликання.

Пісня як щиросердне визнання,

Я не прощаюся хоч кажу до побачення.

Тобі.

Тобі.

Тобі.

До побачення,

Тобі.

Тобі.

Тобі.

Тримаю страждання,

В собі.

В собі.

В собі.

Чекаю розуміння,

В небі.

В небі.

В небі.

Мої мрії літають.