Подорожник - Легенды Про

Припев:

Мне бы птицей в стаю от земли.

Я в пути

Устал от людей, но сомнения крылья мне жгут.

Моя вера — сталь, не сломить.

Но не первым стать,

А лучшим быть для тех, кто меня любят и ждут.

Как минимум каждый день в путь, не меняя суть,

Не жалея сил, наши ноги куда-то несут.

В воздушных корридорах, в пробках трасс магистральных,

Будто паломники идем в поисках мест сакральных.

Сумка забита лишь тем, что поможет в дороге.

Голова моя налегке — так проще будет добраться.

Чтобы дойти до цели, приходится жертвовать многим.

Плюс музыка нам в помощь, она — как личный транспорт.

И я дойду туда, куда тыкну пальцем на глобус.

Без навигатора меня ведет внутренний компас.

Как в караване верблюд, питаюсь лишь водой.

Но я иду, терплю как видишь, к финишу у водопоя.

Не скрою, не строю, из себя место пустое.

Не занимал постов, но и не лежу в отстое.

С самого детства усвоил, правило простое:

«Хочешь дойти до конца, иди своей тропой».

Это начало чего-то большого —

Неизвестность навстречу и ангелов помощь.

В планах на завтрашний день — сотни побед.

А так, держим голову в холоде и ноги в тепле.

Как ни крути, но на пути, тени будут

Проверять аппетит твой, чтобы поработить.

Для них — отделить душу от тела,

Для нас — быть с песней одним целым.

Наша жизнь — лабиринт железных дорог,

Меняем поезда и электрички.

Я отказался от многого, так как не смог,

Отказаться от своей главной привычки (Хип-Хап!)

Живее всех живых, и мы с каждым днем сильнее.

Попутного ветра в паруса.

Кто в итоге будет рядом — дорога проверит.

Раскидав этот звук по полюсам…

Припев:

Мне бы птицей в стаю от земли.

Я в пути

Устал от людей, но сомнения крылья мне жгут.

Моя вера — сталь, не сломить.

Но не первым стать,

А лучшим быть для тех, кто меня любят и ждут.

Ее!

А!

Оу!

Это для тех, кто сейчас в пути!

Тех, кто у цели.

Тех, кто лишь начал идти.

Ты далеко от дома, или на пути домой —

И то и то — знакомо пленникам семи холмов.

(Halla!)

Дорога золотой спирали.

Легко стать одной из пираний.

Где прошлое из памяти стирали, как досыта наесться там?

Уж не с «пера» ли?

Куда сегодня дует ветер — укажет новый ориентир.

Пусть путеводная звезда мне светит.

Если ослепит даже, я не сойду с пути.

Иди вперед, сбрось вожжи!

Мы сбросили тоже.

Всегда кто-то предложит себя слить подороже.

Сойти с пути и позже вдруг осознать, что прожил

Не на дороге, а в овраге, прям, как подорожник…

Припев:

Мне бы птицей в стаю от земли.

Я в пути

Устал от людей, но сомнения крылья мне жгут.

Моя вера — сталь, не сломить.

Но не первым стать,

А лучшим быть для тех, кто меня любят и ждут.

Приспів:

Мені би птицею встаю від землі.

Я в дорозі

Втомився від людей, але сумніву крила мені палять.

Моя віра - сталь, не зламати.

Але не першим стати,

А кращим бути для тих, хто мене люблять і чекають.

Як мінімум щодня в шлях, не міняючи суть,

Не жаліючи сил, наші ноги кудись несуть.

У повітряних коридорах, у пробках трас магістральних,

Наче паломники йдемо в пошуках місць сакральних.

Сумка забита лише тим, що допоможе в дорозі.

Голова моя без нічого — так простіше буде дістатись.

Щоб дійти до цілі, доводиться жертвувати багатьом.

Плюс музика нам на допомогу, вона як особистий транспорт.

І я дійду туди, куди тицьну пальцем на глобус.

Без навігатора веде мене внутрішній компас.

Як у каравані верблюд, харчуюся лише водою.

Але я іду, терплю як бачиш, до фінішу у водопою.

Не скрою, не будую, із себе місце порожнє.

Не займав постів, але і не лежу в відстої.

З самого дитинства засвоїв, правило просте:

«Хочеш дійти до кінця, йди своєю стежкою».

Це початок чогось великого—

Невідомість назустріч і ангелів допомога.

У планах на завтрашній день — сотні перемог.

А так, тримаємо голову в холоді і ноги в теплі.

Як не крути, але на шляху, тіні будуть

Перевіряти твій апетит, щоб поневолити.

Для них — відокремити душу від тіла,

Для нас— бути з піснею одним цілим.

Наше життя — лабіринт залізниць,

Змінюємо поїзди та електрички.

Я відмовився від багатого, тому що не зміг,

Відмовитися від своєї головної звички (Хіп-Хап!)

Живіше за всіх живих, і ми з кожним днем ​​сильніші.

Попутного вітру в вітрила.

Хто в підсумку буде поруч — дорога перевірить.

Розкидавши цей звук по полюсам…

Приспів:

Мені би птицею встаю від землі.

Я в дорозі

Втомився від людей, але сумніву крила мені палять.

Моя віра - сталь, не зламати.

Але не першим стати,

А кращим бути для тих, хто мене люблять і чекають.

Її!

А!

Оу!

Це для тих, хто зараз у дорозі!

Тих, хто має в цілі.

Тих, хто лише почав іти.

Ти далеко від будинку, або на шляху додому

І то і то — знайоме бранцям семи пагорбів.

(Halla!)

Дорога золота спіраль.

Легко стати однією з пірань.

Де минуле з пам'яті прали, як досхочу наїстись там?

Вже не з «пере» чи?

Куди сьогодні дме вітер — укаже новий орієнтир.

Хай дороговказ зірка мені світить.

Якщо навіть засліпить, я не зійду з шляху.

Іди вперед, скинь віжки!

Ми теж скинули.

Завжди хтось запропонує себе злити дорожче.

Зійти з шляху і згодом усвідомити, що прожив

Не на дорозі, а в яру, прямий, як подорожник…

Приспів:

Мені би птицею встаю від землі.

Я в дорозі

Втомився від людей, але сумніву крила мені палять.

Моя віра - сталь, не зламати.

Але не першим стати,

А кращим бути для тих, хто мене люблять і чекають.