Наш с тобой дом - Легенды Про

Там, где поёт душа по бескрайним полям;

Где хочется дышать, там — моя родная земля.

Где куст черемухи в саду меня прячет от солнца,

Омыть лицо водой из родного колодца.

Мне даже века не хватит, чтоб её всю объехать,

От небоскребов столицы до избушек ветхих.

Земля пропащих душ, закоренелых постояльцев,

Где все пути домой ты знаешь, как свои пять пальцев.

У всех душа поэта, каждый пишет свою повесть;

И я такой же, посадил свою мечту на поезд.

И где-то там — вдалеке, она сбудется, знаю.

Мы верим в лучшее, ведь русская душа такая.

Припев:

Лейся песня да по родным просторам

И свяжи их синей лентой рек.

Если спросят на чужбине, кто я

Или сам забуду, от огня ослепну, ты поможешь мне.

Родина моя, синеглазая, неумытая и чумазая.

И без газа я — твой навеки сын,

Мне поллитра кваса и чебуреки с сыром.

На Руси ты спорить не спеши,

Боем бьет, что есть сил по струнам души.

Не Секреты Виктории и ни Луи Виттон,

На румяные зори их рябиновых тон.

Я дарю тебе эти поля,

Эти горы, равнины, раздол.

Ты люби это, как я тебя, —

Ведь это наш с тобой дом.

Припев:

Лейся песня да по родным просторам

И свяжи их синей лентой рек.

Если спросят на чужбине, кто я

Или сам забуду, от огня ослепну, ты поможешь мне.

За горизонт туда, где нас нет,

Где солнце дарит восторг.

Ангел крылом укроет от бед,

Любовь нараспашку — там, за окном.

Сказка, где превращается роса в иней

И звон капелей, шелест листвы.

Она делает эти вещи родными,

Разжигая во мне красок костры.

Почувствуй, как бьется ее сердце

В Святых местах у родников.

Мы все родом из босоногого детства,

Обними меня, моя страна, я готов.

Припев:

Лейся песня да по родным просторам

И свяжи их синей лентой рек.

Если спросят на чужбине, кто я

Или сам забуду, от огня ослепну, ты поможешь мне.

Там, де співає душа по безкрайніх полях;

Де хочеться дихати, там моя рідна земля.

Де кущ черемхи в саду мене ховає від сонця,

Вимити обличчя водою з рідної криниці.

Мені навіть століття не вистачить, щоб її всю об'їхати,

Від хмарочосів столиці до хатинок старих.

Земля зниклих душ, закоренілих постояльців,

Де всі шляхи додому ти знаєш, як свої п'ять пальців.

У всіх душа поета, кожен пише свою повість;

І я такий ж, посадив свою мрію на поїзд.

І десь там — вдалині, вона збудеться, знаю.

Ми віримо в найкраще, адже російська душа така.

Приспів:

Лійся пісня та по рідним просторам

І зв'яжи їх синьою стрічкою річок.

Якщо запитають на чужині, хто я

Або сам забуду, від вогню осліпну, ти  допоможеш мені.

Батьківщина моя, синьоока, невмита і замурзана.

І без газу я твій навіки син,

Мені півлітра квасу і чебуреки з сиром.

На Русі ти сперечатися не поспішай,

Боєм б'є, що є сил по струнам душі.

Не Секрети Вікторії та ні Луї Віттон,

На рум'яні зорі їх горобинових тон.

Я дарую тобі ці поля,

Ці гори, рівнини, роздол.

Ти люби це, як я тебе,

Адже це наш із тобою будинок.

Приспів:

Лійся пісня та по рідним просторам

І зв'яжи їх синьою стрічкою річок.

Якщо запитають на чужині, хто я

Або сам забуду, від вогню осліпну, ти  допоможеш мені.

За горизонт туди, де нас немає,

Де сонце дарує захоплення.

Ангел крилом укриє від бід,

Любов навстіж — там, за вікном.

Казка, де перетворюється роса на іній

І дзвін крапель, шелест листя.

Вона робить ці речі рідними,

Розпалюючи у мені барв багаття.

Відчуй, як б'ється її серце

У Святих місцях у джерел.

Ми все родом з босоногого дитинства,

Обійми мене, моя країна, я готовий.

Приспів:

Лійся пісня та по рідним просторам

І зв'яжи їх синьою стрічкою річок.

Якщо запитають на чужині, хто я

Або сам забуду, від вогню осліпну, ти  допоможеш мені.