Finis Coronat Opus - Le Grand Guignol

Why…

Am I as naught?

Would I solely be …

… a mere collage of regrets?

Fierce melancholy, let me dare

A journey to the epic within

To all known pleasures and pains

So would you guide me through my frescoed halls

To gaze and to see what I could achieve?

Let me marvel at myself as the absolute entity

And carry me towards the pinnacle of knowledge

My sweet child, of course I could…

Although there’s one thing you ought to heed

Your most squalid sense shall be what I need

Is that it?

Nothing more?

Hahaha ha, so take it from me!

I choose your sense of hearing, my son

As the key to your ever-verdant plains of wisdom

And now betake yourself to experience majesty, hihihi

Chaos distilled to a unity

Impressions reduced to the fantastic

I vex the gods' minds with my intelligence

As I perforate the hymen of Great Alma Mater

I am god — only one — ever was — and ever will be!

Pitiable little imbecile, audacious and avid,

If you could only listen to your equal precessors,

Intoning wildly in delight:

Ave Mater, Morituri Te Salutant

Imbellicus Animo

Creatio Ex Nihilo

Cursed be my sonic reminescence!

Has the leader of this pas-de-deux

Been myself or treacherous you?

The affection I bore you was unreturned — ama et fac quo vis

Awed by your beauty and deafened by harmonies — non omnis moriar…

Phrenesis Puer Ab Alma Mater Est

I beg for being whole again,

I pine for being sane again…

Hear me???

Acta est fabula

Чому…

Я як ніщо?

Чи був би я виключно…

... простий колаж жалю?

Люта меланхолія, дозволь мені наважитися

Подорож до епосу всередині

До всіх відомих радощів і страждань

Тож не могли б ви провести мене через мої фрески

Дивитися й бачити, чого я міг би досягти?

Дозвольте мені дивуватись собою як абсолютній сутності

І несе мене до вершини знань

Моя мила дитина, звісно, ​​я міг би…

Хоча є одна річ, на яку слід зважати

Мені потрібно буде твоє найубогіше чуття

Є те, що його?

Нічого більше?

Ха-ха-ха, тож візьми це від мене!

Я вибираю твій слух, сину

Як ключ до вашої вічно зелені рівнини мудрості

А тепер спробуйте відчути велич, хіхіхі

Хаос, доведений до єдності

Покази скоротилися до фантастичних

Я дошкуляю богам своїм розумом

Як я перфорую пліву Великої Альма-Матер

Я бог — лише один — був — і завжди буду!

Жалюгідний маленький дурненький, зухвалий і завзятий,

Якби ти міг слухати своїх рівних попередників,

Дико інтонуючи в захваті:

Ave Mater, Morituri Te Salutant

Imbellicus Animo

Creatio Ex Nihilo

Проклятий мій звуковий спогад!

Має лідер цього па-де-де

Був собою чи зраднив ти?

Прихильність, яку я відчував до вас, не повернулася — ama et fac quo vis

Вражений твоєю красою і глухий гармоніями — non omnis moriar…

Phrenesis Puer Ab Alma Mater Est

Я благаю знову бути цілісним,

Мені шкода знову бути при розумі…

Почуй мене???

Acta est fabula