Dimension: Canvas - Le Grand Guignol

Never before was I to delight a suchlike chef d’oeuvre

Its mere presence imposes a taciturn remaining on me

Myriads of galleries I have walked, indeed

But which master could brandish a palette of equal birth?

A fragile colour scheme scattered upon the canvas

Shapeless in its sublimity and meant to endure

An insidious urge embraces my psyche

To haphazardly drown me in a spiral suction

Disgorged and spawned from the deviant

The frame now resembles a coffin for the gist

Impiously mounted in disgust

With fever being the artistic medium

An apathic journey towards delirium:

Indispensable knowledge to interpret this cryptichon

«Dismal relique

Hideous parody of anthropoid contours

You are far too monotone in your expression !

So cease, obscure phoenix, cease to rise … "

Morose, I scrutinize each and every feature

And endeavour to focus beyond the blatant

Still, deranged I am forced to give up

To languidly regret all of those «whens» and «whys»

In a final writhing with pain

I try to summon the significance of this allegory

Queer aftermath, confound me not !

On the spur of the moment I become aware

That I peer at the ridiculous effigy of the painting’s creator

I am left to discern in frantic turmoil

That the draughtsman has worked his canvas in glass … !

Ніколи раніше мені не доводилося насолоджуватись таким кулінаром

Одна лише його присутність змушує мене залишатися мовчазним

Справді, міріади галерей, які я пройшов

Але який майстер міг би розмахувати палітрою рівного народження?

Тендітна кольорова гама, розкидана на полотні

Безформний у своїй піднесеності і призначений для витримки

Підступний потяг охоплює мою психіку

Щоб випадково втопити мене в спіральному відсмоктуванні

Викинувся і породився з девіанта

Рамка тепер нагадує труну

Нечестивий з огидою

З лихоманкою як художнім засобом

Апатична подорож до марення:

Незамінні знання для інтерпретації цього криптіхону

«Жахлива реліквія

Огидна пародія на антропоїдні контури

У вас занадто монотонний вираз обличчя!

Тож перестань, темний фенікс, перестань воскресати…»

Похмурий, я вивчаю кожну функцію

І намагайтеся зосередитися за межами кричущого

І все-таки, божевільний, я змушений здатися

нудно шкодувати про всі «коли» і «чому»

Остаточно корчиться від болю

Я намагаюся викликати значення цієї алегорії

Дивні наслідки, не бентежить мене!

Під час моменту я усвідомлюю

Що я вдивляюся на смішне зображення творця картини

Мені залишено розпізнавати в несамовитому сум’ятті

Що кресляр опрацював своє полотно в склі… !