Ты судьба - Лариса Черникова

Он звонил с дороги, он тихо стоял у окна

И гудки как вечность, но вот она трубку сняла

И он услышал знакомый голос и комом в горле слова все застряли

И вдруг он тихо сказал:

Припев:

как ты там живёшь, как там наша дочь

Я не могу без тебя, ты для меня — судьба, судьба.

Но она молчала, вспомнила прежнюю жизнь,

А душа кричала: «Ну что-ж мы с тобой разошлись»

В лазах застыли немым вопросом от счастья слёзы

Ну что же так долго ты делал эти года.

Припев.

Він дзвонив з дороги, він тихо стояв біля вікна

І гудки як вічність, але ось вона трубку зняла

І он  почув знайомий голос і комом у горлі слова всі застрягли

І раптом він тихо сказав:

Приспів:

як ти там живеш, як там наша дочка

Я не можу без тебе, ти для мене — доля, доля.

Але вона мовчала, згадала колишнє життя,

А душа кричала: «Ну що ж ми з тобою розійшлися»

У лазах застигли німим питанням від щастя сльози

Ну що так довго ти робив ці роки.

Приспів.