Осенний ветер - Лариса Черникова

Осенний ветер стучит в окно

Печаль на плечи легла давно

На сером небе нет ни звезды.

За всё что было себя виню

Я так любила и так люблю

Не замечала я своей беды.

И если не сложилось, говорят: «Судьба»

Не в того влюбилась, говорят: «Судьба»

Ветка обломилась, говорят: «Судьба»

Чтобы ни случилось.

Припев:

Говорят, а ты не верь, что судьба стучится в дверь

Это грусть к тебе приходит, но ночам

Знаю слёзы лишь вода, пусть умчится в ночь беда

Пусть осенний ветер вновь поможет нам.

Осенний ветер развеет грусть

Я в наше счастье, в мечты вернусь

Дождями смоет твои слова.

Ну что же с нами произошло,

А кто-то скажет: «Не повезло»

Наступит время, поймёшь кто виноват.

И если не сложилось, говорят: «Судьба»

Не в того влюбилась, говорят: «Судьба»

Ветка обломилась, говорят: «Судьба»

Чтобы ни случилось.

Припев.

Осінній вітер стукає у вікно

Печаль на плечі лягла давно

На сірому небі немає жодної зірки.

За все що було себе провину

Я так любила і так люблю

Не помічала я свого лиха.

І якщо не склалося, кажуть: «Доля»

Не в того закохалася, кажуть: «Доля»

Гілка обломилася, кажуть: «Доля»

Що б не сталося.

Приспів:

Кажуть, а ти не вір, що доля стукає у двері

Це сум до тебе приходить, але ночами

Знаю сльози лише вода, нехай помчить у ніч біда

Нехай осінній вітер знову допоможе нам.

Осінній вітер розвіє смуток

Я в наше щастя, в мрії повернуся

Дощами змиє твої слова.

Ну що ж з нами сталося,

А хтось скаже: «Не пощастило»

Настане час, зрозумієш, хто винен.

І якщо не склалося, кажуть: «Доля»

Не в того закохалася, кажуть: «Доля»

Гілка обломилася, кажуть: «Доля»

Що б не сталося.

Приспів.