Вспоминать и не надо - Лариса Черникова

Вот и еще один год промчался, как в непонятном сне,

И за окном совсем другая листья считает осень.

Дело не в том, что на год старше стали мы и взрослей,

Дело, наверно, что оба мы изменились очень.

Ни к чему, ни к чему,

Вспоминать и не надо

Свет осенней зари,

Желтый дым листопада.

И слова, те слова

В полумраке вечернем,

Все, что было тогда

Не имеет значения.

Где-то с тобой случайно встретясь, может, заговорим,

Может, с улыбкой вспомним даже давние увлечения.

Ну, а пока горчит как прежде желтый осенний дым,

Впрочем, словам ты этим тоже не предавай значения.

Ни к чему, ни к чему,

Вспоминать и не надо

Свет осенней зари,

Желтый дым листопада.

И слова, те слова

В полумраке вечернем,

Все, что было тогда

Не имеет значения.

Ось і ще один рік промчав, як у незрозумілому сні,

І за вікном зовсім інше листя вважає осінь.

Справа не в тому, що на рік старшими стали ми і дорослі,

Справа, мабуть, що обидва ми змінилися дуже.

Ні до чого, ні до чого,

Згадувати і не треба

Світло осінньої зорі,

Жовтий дим листопад.

І слова, ті слова

У напівтемряві вечірньому,

Все, що було тоді

Не має значення.

Десь із тобою випадково зустрівшись, може, заговоримо,

Може, з посмішкою згадаємо навіть давні захоплення.

Ну, а поки гірчить як раніше жовтий осінній дим,

Втім, словами ти цим теж не надавай значення.

Ні до чого, ні до чого,

Згадувати і не треба

Світло осінньої зорі,

Жовтий дим листопад.

І слова, ті слова

У напівтемряві вечірньому,

Все, що було тоді

Не має значення.