Не уходи - L-Jane

Ночь.

Огни.

И этот сильный-сильный дождь.

Мы одни.

Я точно знаю — ты придешь.

Не уходи.

Пожалуйста, не сегодня.

Не уходи.

Не сегодня…

Не уходи…

Тралики уходили в городской туман.

За окнами таял снег — я это наблюдал.

Медленно писал в блокнот про тебя;

Серый дым и белые, белые, облака.

Улетай, моя любовь, мы не увидим солнце.

Капли дождя, играет мелодраму ветер.

Лучшие дни обрывками октября,

Где потеряли сердце — где потеряли себя.

Сорри, мама… Окутанный дымом, я пьян —

Хулиган, наверное таким я стал.

Без неё — все как-то меняется, правда.

Меняюсь я, мой рэп, сиги и кофе покрепче.

Тралики уходили в в городской туман,

За окнами таял снег — я это наблюдал.

И мне кажется, нас поменяет время.

Я же твоё солнце, ты — моё небо.

Не уходи.

Не уходи.

Пожалуйста, не сегодня.

Не уходи.

Не уходи.

Пожалуйста, не сегодня.

Не уходи…

Мы ведь когда-то, были непобедимы.

Были одним целым — были оба любимы.

Я трогал твои волосы, ты улыбалась молча —

И мы так медленно сходили с тобою с ума.

Может, это и есть типа любовь…

Может дым в глаза, от этого ты плачешь.

А я — кофе с сигой, ровный бит, я — нигер;

Меня хип-хоп бодрит, тебя же это пилит.

Моя девочка, — девочка луны и солнца.

Ночь бодрит, день не говорит о прошлом.

Эйфория мечтами, выдох эндорфина —

Всё что надо тебе, ведь это ты просила.

А!

Мне так трудно без тебя, поверь мне —

В этом городе, как в дыму и пепле;

И мне кажется — нас поменяет время;

Я же твоё солнце, ты — моё небо.

Не уходи.

Не уходи.

Пожалуйста, не сегодня.

Не уходи.

Не уходи.

Пожалуйста, не сегодня.

Не уходи.

Не уходи.

Пожалуйста, не сегодня.

Не уходи.

Не уходи.

Пожалуйста, не сегодня.

Не сегодня.

Ніч.

Вогні.

І цей сильний-сильний дощ.

Ми самі.

Я точно знаю — ти прийдеш.

Не йди.

Будь ласка, не сьогодні.

Не йди.

Не сьогодні…

Не йди…

Тралики йшли в міський туман.

За вікнами танув сніг — я спостерігав.

Поволі писав у блокнот про тебе;

Сірий дим і білі, білі, хмари.

Відлітай, моє кохання, ми не побачимо сонце.

Краплі дощу грає мелодраму вітер.

Найкращі дні уривками жовтня,

Де втратили серце, де втратили себе.

Соррі, мамо… Огорнутий димом, я п'ян —

Хуліган, напевно таким я став.

Без неї — все якось змінюється, правда.

Міняюся я, мій реп, сиги і кава міцніша.

Тралики йшли в міський туман,

За вікнами танув сніг — я спостерігав.

І мені здається, нас поміняє час.

Я твоє сонце, ти моє небо.

Не йди.

Не йди.

Будь ласка, не сьогодні.

Не йди.

Не йди.

Будь ласка, не сьогодні.

Не йди…

Ми колись були непереможні.

Були одним цілим— були обоє улюблені.

Я чіпав твоє волосся, ти посміхалася мовчки —

І ми так повільно сходили з тобою з розуму.

Може, це і є типу кохання…

Може дим у очі, від цього ти плачеш.

А я - кава з сигою, рівний біт, я - нігер;

Мене хіп-хоп бадьорить, тебе це пиляє.

Моя дівчинка, дівчинка місяця і сонця.

Ніч бадьорить, день не говорить про минуле.

Ейфорія мріями, видих ендорфіну —

Все що треба тобі, адже це ти просила.

А!

Мені так важко без тебе, повір мені—

У цьому місті, як у диму та попелі;

І мені здається — нас поміняє час;

Я твоє сонце, ти моє небо.

Не йди.

Не йди.

Будь ласка, не сьогодні.

Не йди.

Не йди.

Будь ласка, не сьогодні.

Не йди.

Не йди.

Будь ласка, не сьогодні.

Не йди.

Не йди.

Будь ласка, не сьогодні.

Не сьогодні.