Тетради - Круиз

В этом мире, где наша особа

Выполняет ненужную роль,

Мы с тобою состаримся оба,

Как состарился в сказке король.

Догорает, светясь терпеливо,

Наша жизнь в заповедном краю.

И встречаем мы здесь молчаливо

Неизбежную участь свою.

Но когда серебристые пряди

Над твоим засверкают виском,

Разорву пополам я тетради,

И с последним расстанусь стихом.

Пусть душа, словно озеро, плещет

У порога подземных ворот.

И багровые листья трепещут,

Не касаясь поверхности вод.

Но когда серебристые пряди

Над твоим засверкают виском,

Разорву пополам я тетради,

И с последним расстанусь стихом.

У цьому світі, де наша особа

Виконує непотрібну роль,

Ми з тобою постаріємо обидва,

Як постарівся в казці король.

Догоряє, терпляче світячись,

Наше життя в заповідному краю.

І зустрічаємо ми тут мовчазно

Неминуча доля свою.

Але коли сріблясті пасма

Над твоїм заблищають скронею,

Розірву навпіл я зошити,

І з останнім розлучуся віршем.

Нехай душа, немов озеро, хлюпає

Біля порога підземних воріт.

І багряне листя тремтить,

Не торкаючись поверхні вод.

Але коли сріблясті пасма

Над твоїм заблищають скронею,

Розірву навпіл я зошити,

І з останнім розлучуся віршем.