Ей везёт - Корни

Ей везет на раненых птиц,

тех, что падают камнем с неба,

на обилие встречных лиц

и на чувство дождя и снега.

Ей везет на огонь и лед,

ей везет на утро и вечер.

Ей идет, как она идет —

будто ловит губами ветер.

А вокруг, посмотри, вокруг

гомонит городское лето.

Если б вдруг, если б только вдруг —

но такой поворот сюжета

невозможен, непредставим —

слишком грустно, смешно, нелепо…

Вот мы с ней на крыше стоим.

Отпускаем ласточку в небо.

ей везет на июльский зной и на сумерки цвета вишни

ей идет быть почти ручной ну, а мне-быть лишь третьим лишним

ей везет на тот поцелуй в тишине опустевших комнат

я люблю ее-я не люблю, я забыл ее-я ее помню…

А вокруг, посмотри, вокруг

гомонит городское лето.

Если б вдруг, если б только вдруг —

но такой поворот сюжета

невозможен, непредставим —

слишком грустно, смешно, нелепо…

Вот мы с ней по небу летим, мы летим за ласточкой в небо…

Їй везе на поранених птахів,

тих, що падають каменем з неба,

на безліч зустрічних осіб

і на почуття дощу та снігу.

Їй везе на вогонь і лід,

їй везе на ранок і вечір.

Їй іде, як вона йде.

ніби ловить губами вітер.

А навколо, подивися, навколо

гомонить міське літо.

Якщо б раптом, якщо б тільки раптом

але такий поворот сюжету

неможливий, непредставний —

надто сумно, смішно, безглуздо.

От ми з ним на даху стоїмо.

Відпускаємо ластівку в небо.

їй везе на липневу спеку і на сутінки кольору вишні

їй іде бути майже ручною ну, а мені бути лише третім зайвим

їй везе на той поцілунок у тиші спорожнілих кімнат

я люблю її-я не люблю, я забув її-я її пам'ятаю…

А навколо, подивися, навколо

гомонить міське літо.

Якщо б раптом, якщо б тільки раптом

але такий поворот сюжету

неможливий, непредставний —

надто сумно, смішно, безглуздо.

От ми з нею по небу летимо, ми летимо за ластівкою в небо ...