Просто любовь - Любэ, Корни, Интонация

По зеленым полям, по тенистым садам, по аллеям ночным и весенним дворам.

Вновь пройду я один, никого не виня.

Здесь немного есть радости и для меня.

И для тебя, любимая моя, любимая моя.

Любимая моя.

По зеленым полям, по тенистым садам, по проселкам глухим и большим городам.

Я пройду, для тебя свое сердце храня.

здесь немного есть радости и для меня.

И для тебя, любимая моя.

В этом мире не зря есть закат и заря, так придумана жизнь, где земля и вода.

Это старше планет, выше всех облаков.

Это сон, называемый просто — любовь.

Любимая моя.

По зеленым полям, по тенистым садам, по проселкам глухим и большим городам.

Я пройду, для тебя свое сердце храня, никому эту радость не взять у меня.

В ней полет вольных птиц, в ней рассвета роса.

отчий дом, дети малые,

в мае гроза.

Это греет внутри, дает силы дышать, мое сердце с твоим в одном ритме стучать.

И эта вера моя гонит в венах кровь — это все называем мы просто любовь.

В ней полет вольных птиц, в ней рассвета роса, отчий дом, дети малые,

в мае гроза.

Безотчетная вера моя вновь и вновь — это все называем мы просто любовь.

Просто любовь.

По зеленым полям, по тенистым садам, по аллеям ночным и весенним дворам.

Вновь пройду я один, никого не виня.

Здесь немного есть радости и для меня.

И для тебя, любимая моя.

По зелених полях, по тінистих садах, алеях нічних і весняних дворів.

Знову пройду я один, нікого не провину.

Тут трохи є радості і для мене.

І для тебе, люба моя, кохана моя.

Кохана моя.

По зелених полях, по тінистих садах, по путівцям глухим і великим містам.

Я пройду, для тебе своє серце зберігаючи.

тут трохи є радості і для мене.

І для тебе, люба моя.

У цьому світі недаремно є захід сонця і заря, так придумане життя, де земля і вода.

Це старше за планети, вище за всі хмари.

Це сон, званий просто - любов.

Кохана моя.

По зелених полях, по тінистих садах, по путівцям глухим і великим містам.

Я пройду, для тебе своє серце зберігаючи, нікому цю радість не взяти у мене.

У неї політ вільних птахів, у ній світанку роса.

отчий будинок, діти малі,

у травні гроза.

Це гріє всередині, дає сили дихати, моє серце з твоїм в одному ритмі стукати.

І ця віра моя жене в венах кров — це все називаємо ми просто любов.

У неї політ вільних птахів, у ній світанку роса, батьковий будинок, діти малі,

у травні гроза.

Незвітна віра моя знову і знову це все називаємо ми просто любов.

Просто любов.

По зелених полях, по тінистих садах, алеях нічних і весняних дворів.

Знову пройду я один, нікого не провину.

Тут трохи є радості і для мене.

І для тебе, люба моя.