Niemals vergessen - Kontra K

In die Wolken, du bist da, hier bei uns

Und niemals vergessen

Ein weißes Blatt auf dem Tisch, in meiner Hand wartet der Stift

In meinem Kopf schwirr’n tausend Wörter, doch geschrieben hab' ich nix

Was soll ich sagen, Bruder, fragen, wie’s dir geht in einer Zelle?!

Denn ich weiß du fragst dich schon, wie lang' schreibt man dir noch zurück

Die erste Post kommt jede Woche, danach vielleicht dreimal im Jahr

Aber glaub mir, jeden Tag wird hier draußen an dich gedacht

Doch das Leben rennt viel schneller, als die Zeit es jemals kann

Verzeih' dein’n Kumpels, denn am Ende bleibt nur echte Freundschaft da

Soll ich dir sagen, «Alles cool, uns geht es gut, jeder macht sein’n Job»

Und mach' dich traurig, weil du merkst, du hängst noch Jahre in dem Loch?

Soll ich lügen und dir sagen, meine ganze Welt ist Schrott

Oder machst du dir dann Sorgen und zerbrichst dir nur den Kopf?

Ich würde dich raushol’n, wenn es ginge, Zeiger zurückdreh'n, wenn es ginge

Doch im Moment füll' ich leider nicht Mal dieses eine Blatt mit Tinte

Mann, du weißt, ich würd' es ändern

Doch ich weiß, du weißt, sogar Brot und Wasser schmecken draußen immer besser

Kopf hoch, der Blick nach draußen, denk' die Gitterstäbe weg

In die Wolken, du bist da, hier bei uns

Und niemals vergessen

Niemals vergessen

Graue Zelle, kalter Stahl, doch Gedanken sind noch frei

In den Wolken, sie sind klar, hier bei uns

Weil sie die Knastwände brechen

Du bist niemals vergessen

Jetzt sitz' ich hier und wart' seit Wochen, wir hab’n lange nicht gesprochen

Ich will nur wissen, wie’s dir geht, und nicht alleine hier verrotten

Bruder, schreib' mir irgendwas, ein paar Zeilen zum Lesen reichen

Bisschen teilhaben am Leben da draußen auf ein paar Seiten

Du musst nicht lügen, ich weiß, die Welt dreht sich schnell weiter

Doch sechs Quadratmeter machen auch nicht langsam einsam

Schon klar, ihr habt zu tun, doch ich hoff', es geht euch gut

Aber Nächte sind verdammt lang', wenn man nicht am Leben teilhat

Die Augen sind zu satt und jeder Tag derselbe Trott

Gitterstäbe schneiden Luft und der Block verdeckt mein’n Horizont

Und ganz ehrlich, wie ein Lichtblick ist jeder Brief, der zu mir kommt

Denn die Gedanken spiel’n Ping pong in meinem Kopf

Ich würde ja rauskomm’n, wenn es ginge, Zeiger zurückdreh'n, wenn es ginge

Doch im Moment ist jedes Blatt mit Tinte eine große Hilfe

Du weißt, ich würd' es ändern

Doch du weißt, ich weiß, Brot und Wasser schmecken draußen leider immer besser

Kopf hoch, der Blick nach draußen, denk' die Gitterstäbe weg

In die Wolken, du bist da, hier bei uns

Und niemals vergessen

Niemals vergessen

Graue Zelle, kalter Stahl, doch Gedanken sind noch frei

In den Wolken, sie sind klar, hier bei uns

Weil sie die Knastwände brechen

Du bist niemals vergessen

У хмари, ти там, тут з нами

І ніколи не забувай

Чистий аркуш паперу на столі, ручка чекає в моїй руці

Тисяча слів гуде в моїй голові, а я нічого не написав

Що, брате, сказати, як ти в камері?!

Тому що я знаю, що вам уже цікаво, як довго люди будуть вам відповідати

Перший пост приходить щотижня, потім, можливо, тричі на рік

Але повірте, про вас тут думають кожен день

Але життя біжить набагато швидше, ніж час

Пробачте своїх друзів, тому що в підсумку залишається тільки справжня дружба

Чи варто сказати вам: «Все добре, у нас все добре, кожен робить свою роботу»

І засмутити себе, бо розумієш, що все ще висиш у норі роками?

Чи варто мені збрехати і сказати тобі, що весь мій світ — мотлох

Або ти тоді хвилюєшся і просто ламаєш голову?

Я б вас витягнув, якби це було можливо, повернув би руки назад, якби це було можливо

На жаль, зараз я навіть не заповнюю цей аркуш чорнилом

Знаєш, я б це змінив

Але я знаю, знаєте, навіть хліб і вода завжди смачніші надворі

Голову вгору, вид назовні, відкинь ґрати

У хмари, ти там, тут з нами

І ніколи не забувай

Ніколи не забувай

Сіра камера, холодна зброя, але думки ще вільні

У хмарах вони ясні, тут з нами

Бо вони ламають стіни в’язниці

Ви ніколи не забуваєтеся

Тепер сиджу тут і тижнями чекаю, ми давно не розмовляли

Я просто хочу знати, як у вас справи, і не гнити тут на самоті

Брате, напиши мені що-небудь, достатньо кількох рядків, щоб прочитати

Беріть участь у житті на кількох сторінках

Не треба брехати, я знаю, що світ швидко рухається

Але шість квадратних метрів теж не роблять вас самотнім

Звичайно, у вас є чим зайнятися, але я сподіваюся, що у вас все добре

Але ночі до біса довгі, якщо ти не береш участі в житті

Очі набридли і кожен день одна і та ж колія

Решітки розсікають повітря, і блок закриває мій горизонт

І, чесно кажучи, кожен лист, який приходить до мене, – це як промінь надії

Тому що думки грають у пінг-понг в моїй голові

Я б вийшов, якби це було можливо, повернув би руки назад, якби це було можливо

Але на даний момент кожен аркуш чорнила є великою підмогою

Ти знаєш, я б це змінив

Але ви знаєте, я знаю, на жаль, на вулиці хліб і вода завжди смачніші

Голову вгору, вид назовні, відкинь ґрати

У хмари, ти там, тут з нами

І ніколи не забувай

Ніколи не забувай

Сіра камера, холодна зброя, але думки ще вільні

У хмарах вони ясні, тут з нами

Бо вони ламають стіни в’язниці

Ви ніколи не забуваєтеся