Lass mich los - Kontra K

Sie halten dich fest mit all ihrer Kraft wenn man versucht zu fliegen

Und wollen dich glauben lassen es sei dir bestimmt ganz unten

Am Boden zu liegen

Doch mein Herz flüstert mir zu: «Warum bin ich geblieben?»

Und warum ist der einzige Mensch, dem ich trau'

Der Mann in meinem Spiegel?

Und warum sind sie Beton an meinen Füßen

Statt der Wind unter meinen Flügeln?

Und seit wann zeigt ein Lachen uns nur noch die falsche Liebe

Verdammt sag' mir: «Warum bin ich geblieben?»

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Die eigenen Wände werden zu einem Gefängnis für jeden Traum

Ich bin da wenn sie fliegen, bin da wenn sie fallen

Aber wer fängt mich auf?

Mein Körper ein Käfig, bewacht meine Seele

Er lässt sie nicht raus

Doch er klaut ihr den Raum, den sie brauch' und deshalb fahr' ich so schnell

aus der Haut

Denn ein Wort hat kein' Wert mehr wenn es keinen Menschen gibt

Dem man noch glaubt

Denn zwischen all ihren Phrasen verschwinden die Taten in weißem Rauch

Wer holt mich hier raus?

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Die Uhr rennt mir weit davon

Jedes Zeitgefühl verlor’n

Denn Wimpernschlag sind ganze Jahre und ein Leben nur ein Song

Die Unendlichkeit jagen bevor ich wieder ein Geist bin

Denn der Bleistift und das Blatt hier sind der Hammer und mein Meisel

Also schreib' ich und schreib' ich bis es irgendwann vorbei ist

Jedes Leben ist ein Buch und die Musik hier ist meines

Brenne meine Zeilen ein bis zur allerletzten Seite

Jedes Lied von mir das spielt bringt es ein Kapitel weiter

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Lass mich los, lass mich los, lass mich los

Вони тримають вас з усієї сили, коли ви намагаєтеся літати

І хочу, щоб ви вірили, що ви повинні бути на дні

Лежати на землі

Але серце мені шепоче: «Чому я залишився?»

І чому це єдина людина, якій я довіряю

Чоловік у моєму дзеркалі?

А чому вони бетонні на моїх ногах

Замість вітру під моїми крилами?

І відколи посмішка показує нам лише неправильне кохання

Блін, скажи мені: "Чому я залишився?"

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Ваші власні стіни стають в’язницею для кожної мрії

Я буду там, коли вони летять, я буду там, коли вони впадуть

Але хто мене зловить?

Моє тіло - клітка, яка охороняє мою душу

Він її не випустить

Але він краде необхідний їй простір, і тому я їжджу так швидко

з шкіри

Бо слово не має цінності, якщо немає людей

що ти досі віриш

Бо між усіма їхніми фразами справи зникають у білому диму

Хто мене звідси витягне?

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Годинник далеко попереду мене

Втратили всяке відчуття часу

Бо миготіння ока – це цілий рік, а життя – лише пісня

У погоні за нескінченністю, перш ніж я знову стану привидом

Тому що олівець і папір тут — це молоток і моє зубило

Тому я пишу і пишу, поки це не закінчиться в якийсь момент

Кожне життя – це книга, а музика тут – моя

Запишіть мої рядки до останньої сторінки

Кожна моя пісня, яка грає, веде її на одну главу далі

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене

Відпусти, відпусти мене, відпусти мене