The Storm - King Diamond

18 was yesterday today she was

A woman in every single way

Abigail was walking in the forest where

The darkness, it seems to be alive

It was hours ago that she left her home

The chapel in which Black Horsemen saved and raised her soul

And now in the darkest night a storm was born

And Abigail, she did not know… she was its prey

In the storm itself a monster came alive

Chasing Abigail, lightning from the sky

Ah… then her face turned white

Never did she see the eye, that cried

Raindrops on her head, weeping for the dead, rain… rain… rain

Turning red

«Oh no» … «Let me go back to my home» … «Oh no» … «Oh…»

God he looked away the night the storm it came

And Abigail was drawn into the rain

Rain… was pulling on her hair

To where there is a mansion… THE LAIR

Lurking in the dark when lightning struck again

The mansion showed itself… in silhouette

Ah… rusty iron gates

This is where the Little One she waits

Raindrops on her head, weeping for the dead, rain… rain… rain…

Turning red

«Oh no» … «Let me go back to my home» … «Oh no» … «Oh»

Seeing the little one… knowing that she was a ghost…

Abigail wondering why she was

Mummified… a lantern in her hand

And in the light she saw a name: Count de La Fey

Сьогодні їй було вчора 18 років

Жінка в усьому

Ебігейл гуляла в лісі, де

Темрява, здається, жива

Це години тому вона покинула свій дім

Каплиця, в якій Чорні Вершники врятували й підняли її душу

І ось у найтемнішу ніч народилася буря

А Ебігейл, вона не знала… вона була його здобиччю

У самій бурі чудовисько ожило

Погоня за Абігейл, блискавка з неба

Ах... потім її обличчя побіліло

Ніколи не бачила ока, що плакала

Краплі дощу на її голові, плач за мертвими, дощ… дощ… дощ

Почервоніння

«О ні» … «Дозволь мені повернутися до мого дому» … «О ні» … «Ой…»

Боже, як він відвів погляд у ніч, коли настала буря

І Авіґейл потягнувся дощем

Дощ… тягнув її за волосся

Туди, де є особняк… ЛІГТО

Причаївся в темряві, коли знову вдарила блискавка

Особняк показав себе… силуетом

Ах... іржаві залізні ворота

Ось де чекає Маленька

Краплі дощу на її голові, плач за мертвими, дощ… дощ… дощ…

Почервоніння

«О ні» … «Дозволь мені повернутися до мого дому» … «О ні» … «О»

Бачити малу… знати, що вона привид…

Ебігейл дивувалася, чому вона

Муміфікована… ліхтарик в руці

І в світлі вона побачила ім’я: граф де Ла Фей