Arrival - King Diamond

«That must be it!»

Through the summer rain of 1845

The coach had finally arrived.

To the valley where the crossroads meet below,

And where all darkness seems to grow.

People blame it on the Hill…

The hill where no one dares to go…

The Mansion… where no one dares to go.

The coach had stopped, and from the window you could see

Seven horsemen in the night.

Miriam Natias and Jonathan la Fey

Saw the magic in their eyes.

They were in for a surprise…

The darkness would soon be complete.

A horseman came forth from the dark…

«We know you’ve come to inherit what’s yours… The Mansion.

Take our advise and go back on this night.

If you refuse 18 will become 9… Oh No!»

Oh 18 is 9!

Jonathan laughed and said, «Get out of my way.

I don’t believe a word you say.»

The seven horsemen disappeared into the night.

«Someday you’ll need our help, my friend…»

I think poor Jonathan was scared…

18 is actually 9… It stuck in his mind…

«Це має бути»

Крізь літній дощ 1845 року

Нарешті тренер прийшов.

До долини, де перехрестя зустрічаються внизу,

І де вся темрява, здається, росте.

Люди звинувачують у цьому Пагорб…

Пагорб, куди ніхто не сміє піти…

Особняк... куди ніхто не наважується піти.

Карета зупинилася, і з вікна було видно

Сім вершників уночі.

Міріам Натіас і Джонатан ла Фей

Бачив магію в їхніх очах.

Їх чекав сюрприз…

Темрява скоро настане.

З темряви вийшов вершник…

«Ми знаємо, що ви прийшли, щоб успадкувати те, що належить вам… Особняк.

Скористайтеся нашою порадою та поверніться в цей вечір.

Якщо ви відмовитеся, 18 стане 9… О Ні!»

О 18 — 9!

Джонатан засміявся і сказав: «Іди з мене з дороги.

Я не вірю жодному слову з вашого слова».

Сім вершників зникли в ночі.

«Колись тобі знадобиться наша допомога, друже…»

Я думаю, бідний Джонатан злякався…

18 насправді 9… Це застрягло у його свідомості…