Miriam - King Diamond

Curtain of black were inside the room

Shutting out the light, the light that always hurt his eyes

There was nothing bright in the entire mansion, no.

no

Except for the candlelight… the light… and the fire that burned real slow

Oh Miriam… why did you have to go and die?

Curtains of black were inside the room

Abigail was not alone, there was someone else in here too

Come closer my dear said the shadow in the wheelchair

Stand by the fireplace so I can better see your face

Oh Miriam… why did you have to go and die?

The shadow could not believe the likeness in her face

It looked as if Miriam had come back from the grave

I am Count De La Fey and you are

Abigail she whispered and she shivered to the bone

Can I. he said Can I call you Miriam?

Miriam or Abigail is fine

You can even call me Lucy for it is just a name

He struggled out of the wheelchair

Since his fall many years ago

Now he could only walk by a cane, what a shame

Don’t move, stay where you are and then he was right behind her

Touching her long black hair, he was breathing much harder now

Then he grabbed her head

In pain she screamed as he

Yanked out a lock of that beautiful hair, oh dear, oh dear, oh dear

He quickly struggled across the floor to another cabinet

Behind the glass doors it said: To My Beloved Dear

It was then he started to compare, and she saw the other hair

In his twisted mind she was back but why?

I must retire my dear in order to prepare

You should do the same, tomorrow an heir

У кімнаті були чорні штори

Заглушивши світло, світло, яке завжди ранило його очі

У всьому особняку не було нічого яскравого, ні.

ні

За винятком світла свічок... світла... і вогню, який горів дуже повільно

О Міріам… чому ти мусила піти і померти?

У кімнаті були чорні штори

Ебігейл була не одна, тут був ще хтось

Підійди ближче, моя люба, сказала тінь у інвалідному візку

Стань біля каміна, щоб я краще бачив твоє обличчя

О Міріам… чому ти мусила піти і померти?

Тінь не могла повірити подобі її обличчя

Виглядало, ніби Міріам повернулася з могили

Я граф де ла Фей, а ви

— прошепотіла вона Ебігейл і затремтіла до кісток

Чи можу я. Він сказав Чи можу я називати тебе Міріам?

Міріам чи Абіґейл – усе добре

Ви навіть можете називати мене Люсі, бо це лише ім’я

Він виліз із інвалідного візка

З моменту його падіння багато років тому

Тепер він міг ходити лише за тростину, яка ганьба

Не рухайся, залишайся там, де ти є, і тоді він був прямо за нею

Доторкнувшись до її довгого чорного волосся, він тепер дихав набагато важче

Тоді він схопив її за голову

Від болю вона кричала, як він

Вирвав пасмо цього гарного волосся, о, люба

Він швидко перебрався по підлозі до іншої шафи

За скляними дверцятами було написано: «Мій улюблений дорогий».

Тоді він почав порівнювати, і вона побачила інше волосся

У його перекрученому розумі вона повернулася, але чому?

Мені потрібно піти на пенсію, коханий, щоб підготуватися

Ви повинні зробити те ж, завтра спадкоємець