Emerencia - King Diamond

The shadows are thick and Old

I’m searching the dark for my love

Behind the Theater of Puppet Shows

I find the stairs to the Cellar below

Hiding where the shadows rule

A door opens below

The Moon is high above

300 pounds of flesh, that woman I know

Oh it’s the Puppet Master’s wife

She pulls a cart behind her

«Oh Emerencia», where are you going with that knife?

Time to kill, it’s time for her nightly thrill

«Oh Emerencia», where are you going with that knife?

Deep in the night through the narrowest streets

I follow her every step

She is searching for innocent victims

«Oh Emerencia»

In an alley a homeless is sleeping

Approaching without a sound… and then… oh no

«How strange it is.

to see.

a life that slips away

How strange it is.

in Darkness Blood is Black not Red»

The knife is still deep in his chest

Gotta keep the Blood in its nest

She wraps him in the sack she brought

She better leave before she gets caught

Through the streets dark and Old

Through the streets, no one must know

Only the Moon and I And none of us will ever tell

She pulls the body off the cart

Back at the Theater, down into the dark

«Oh Emerencia», I wonder why you left the door ajar

Deep in the night through the narrowest hallways

I follow her every step

There’s a light from a doorway ahead of us Where did she go, where did she go???

Oh no What I see is a Horror Show… then the blow…

Тіні густі й старі

Я шукаю в темряві свою любов

Позаду Театру лялькових вистав

Нижче я знаходжу сходи до підвалу

Сховатися там, де панують тіні

Унизу відкриваються двері

Місяць високо вгорі

300 фунтів м’яса, та жінка, яку я знаю

О, це дружина Ляльковода

Вона тягне візок за собою

«О Емеренсія», куди ти йдеш з тим ножем?

Час вбивати, настав час її нічних гострих відчуттів

«О Емеренсія», куди ти йдеш з тим ножем?

Глибоко вночі найвужчими вулицями

Я сліджу за її кожним кроком

Вона шукає невинних жертв

«О Емеренсія»

В провулку спить бездомний

Підходжу без звуку… а потім… о, ні

«Як це дивно.

бачити.

життя, яке вислизає

Як це дивно.

у темряві кров чорна, а не червона»

Ніж усе ще глибоко в грудях

Треба тримати Кров у своєму гнізді

Вона загортає його в мішок, який принесла

Їй краще піти, поки її не спіймали

По вулицях темних і Старих

На вулицях ніхто не повинен знати

Тільки Місяць і я І ніхто з нас ніколи не розповість

Вона тягне тіло з візка

Повернувшись у театр, у темряву

«О Емеренсія», мені цікаво, чому ти залишила двері відчиненими

Глибоко вночі через найвужчі коридори

Я сліджу за її кожним кроком

Перед нами світло з дверного отвору Куди вона поділася, куди поділася???

О, ні, я бачу шоу жахів… потім удар…