Поговори со мной - ХАННА

Поговори со мной, хотя бы пару минут.

Я не прошу тебя любить, просто побудь со мной тут.

И разбуди к утру, туман уходит с рассветом,

Точно так же, как внутри и за окном уходит лето.

Помолчи, в твоём дыхании нет ни слова о любви,

Ты так нелепо окунал своими клятвами, но ни к чему они.

Смотри в глаза мои своими тёмно-карими.

Ты говорил, что даришь рай — обратно забирай,

Не надо мне таких небес, я лучше буду без.

Нет повода простить, но есть причина сдаться,

Да – бежать, нет — остаться.

Ты говорил, что даришь рай — обратно забирай,

Не надо мне таких небес, я лучше буду без.

Нет повода простить, но есть причина сдаться,

Да — бежать, нет — ...

Поговори со мной, будто бы ты ни при чём,

Будто бы всё хорошо, будто с нуля все начнём.

Задай вопрос о том, кто мы — больше чем знакомые?

Но ведь не в законных, давай закроем.

Мы друг от друга ведь настолько далеки,

Хотя на расстоянии поцелуя.

Взгляд в пол, сжимая кулаки,

Но всё равно тебя ревнуя.

Ты говорил, что даришь рай — обратно забирай,

Не надо мне таких небес, я лучше буду без.

Нет повода простить, но есть причина сдаться,

Да — бежать, нет — остаться.

Ты говорил, что даришь рай — обратно забирай,

Не надо мне таких небес, я лучше буду без.

Нет повода простить, но есть причина сдаться,

Да — бежать, нет — остаться.

Чувства на ноль, слёзы на ноль,

Грубая боль задевает.

Ты не любой, но ты не любовь,

Ты тот, о ком забываю.

Забываю, так бывает, но не в этот раз.

Забегаем за пределы, там, где нет нас.

Острыми стрелами бьём так умело мы,

На грани любви…

Ты говорил, что даришь рай — обратно забирай,

Не надо мне таких небес, я лучше буду без.

Нет повода простить, но есть причина сдаться,

Да — бежать, нет — остаться.

Ты говорил, что даришь рай — обратно забирай,

Не надо мне таких небес, я лучше буду без.

Нет повода простить, но есть причина сдаться,

Да — бежать, нет — остаться.

Поговори зі мною хоча б пару хвилин.

Я не прошу тебе любити, просто спонукай зі мною тут.

І розбуди до ранку, туман іде на світанку,

Так само, як усередині та за вікном йде літо.

Помовч, у твоєму подиху немає ні слова про кохання,

Ти так безглуздо занурював своїми клятвами, але ні до чого вони.

Дивись у вічі мої своїми темно-карими.

Ти казав, що даруєш рай - назад забирай,

Не треба мені таких небес, я краще без.

Немає підстав пробачити, але є причина здатися,

Так – бігти, ні – залишитися.

Ти казав, що даруєш рай - назад забирай,

Не треба мені таких небес, я краще без.

Немає підстав пробачити, але є причина здатися,

Так - бігти, ні - ...

Поговори зі мною, ніби ти ні до чого,

Неначе все добре, ніби з нуля все почнемо.

Задай питання про те, хто ми більше ніж знайомі?

Але ж не в законних, давай закриємо.

Ми один від одного настільки далекі,

Хоча на відстані поцілунку.

Погляд у підлогу, стискаючи кулаки,

Але все одно тебе ревнуючи.

Ти казав, що даруєш рай - назад забирай,

Не треба мені таких небес, я краще без.

Немає підстав пробачити, але є причина здатися,

Так – бігти, ні – залишитися.

Ти казав, що даруєш рай - назад забирай,

Не треба мені таких небес, я краще без.

Немає підстав пробачити, але є причина здатися,

Так – бігти, ні – залишитися.

Почуття на нуль, сльози на нуль,

Грубий біль зачіпає.

Ти не будь-який, але ти не кохання,

Ти той, про кого забуваю.

Забуваю, так буває, але не цього разу.

Забігаємо за межі там, де немає нас.

Гострими стрілами б'ємо так уміло ми,

На межі кохання…

Ти казав, що даруєш рай - назад забирай,

Не треба мені таких небес, я краще без.

Немає підстав пробачити, але є причина здатися,

Так – бігти, ні – залишитися.

Ти казав, що даруєш рай - назад забирай,

Не треба мені таких небес, я краще без.

Немає підстав пробачити, але є причина здатися,

Так – бігти, ні – залишитися.