Un nuage de fumée - Kery James

Un nuage de fumée me contient

Dans un simple joint, ma rage je contiens

Un liquide nocif m’atteint puis soudain, le malin qu’il contient déteint sur

mes traits

Là, tout devient abstrait, je tire un trait sur le respect

Là, tout devient abstrait, je tire un trait sur le respect

Mon âme clame que l’on plane

Dans une atmosphère de drame on rame

J’sais qu’un nuage de fumée néfaste me contient

Parce que dans un simple joint ma rage je contiens

Très bien, à qui cela profite, dis-moi qui y tient?

Mesquins sont restés ceux qu’ont décidé d'élire les tiens

A petit feu mais à coup sûr, je consume mon futur

Ce nuage devient un mur et je crois me protéger des coups durs

En fait, chacun de nous sait fuir une réalité ou s'être enfermé dans un vice

Qui devient vite ton complice de tous les jours

Laisse-moi m’exprimer à ce sujet

Et te démontrer le jeu auquel on est sujet

On nous a vu spliff à la bouche dans la té-ci

Déambuler dans les rues, sans même faire gaffe aux plus petits

Faut pas que tu te trompes, on nous a également montré l’exemple

On aurait pu penser que ça nous aurait servi d’exemple

Mais incapables à ce jour d’assumer nos responsabilités

On préfère leur dire «j'vais te niquer si j’te vois fumer»

Comme si ça nous avait empêchés de le faire

Regarde comme tu t’affaires sur les traces de Lucifer

Car, comme tout le monde, t’as pensé pouvoir gérer

Maintenant, t’allumes un spliff avant même d’avoir déjeuné

Un nuage de fumée, infâme enfume ton âme, en vain t’essaies de semer les drames

qui consument ton âme

Accepte qu'à l'évidence une dépendance s'établit

Tu noies ton cerveau dans l’absence, et peu à peu, tu t’oublies

Simulacre au goût âcre, d’une vie qui t’a fait battre en retraite

Parce que t’es devenu ce que t’as pas voulu être

Si la vérité, j’viens faire éclater

C’est sûrement que je me trouvais dans un moment de lucidité

Car un nuage de fumée m’a trop souvent ralenti

Perverti mes pensées ou ramolli l’esprit

Et je prie pour que mon petit frère n’en soit jamais épris

Je prie pour que ma vie s'éloigne à jamais de ce vice

Un nuage de fumée me contient

Dans un simple joint, ma rage je contiens

Un liquide nocif m’atteint puis soudain, le malin qu’il contient déteint sur

mes traits

Là, tout devient abstrait, je tire un trait sur le respect

Là, tout devient abstrait, je tire un trait sur le respect

Mon âme clame que l’on plane

Dans une atmosphère de drame on rame

J’sais qu’un liquide nocif m’atteint

Puis soudain, le malin qu’il contient déteint sur mes traits

Là, tout devient abstrait je tire un trait sur le respect

L’inconvénient, tu sais, c’est qu’avant de penser, je l’fais

C’est vrai, combien de tes re-frés ont cru maîtriser l’alcool

Mais sont tombés sous son effet

Quand un liquide fluide nocif coule dans ton sang

Je sais qu’en quelques temps

Tu te sens un combattant, un guerrier, un chevalier

Pour tout niquer, t’as pas besoin d’alliés

Tu fais des trucs de fous à lier, damnés

Pire encore sont ceux, qui ont détruit leurs familles, battus leurs femmes,

maltraités leurs gosses

Dans un simple verre, leurs rêves se condamnent

Lorsqu’on est devenu ce qu’on a pas voulu être

Par cette vie, déçu, s’autodétruire

Voilà ce qu’on se met en tête

Et ça, c’est vrai pour toi lui et moi

On se maintient sur le fil de la vie jusqu’au faux pas

As-tu observé la tristesse de ceux qui ont loupé leur jeunesse

Donc se noient dans l’ivresse, ont des blessures profondes

Sur leur sort se morfondent, en fait

Quand on s’enferme dans une bouteille c’est qu’il y a quelque chose qu’on

regrette

C’est net et clair, ta vie dans le flash est un éclair

Les conséquences morales sont aussi amères que sévères

Première chose, tu fais du mal à ceux que t’aimes

J’ai jamais su pourquoi on fait du mal à ceux qu’on aime

Est-ce l’extrême profondeur de nos peines

Qui nous assène d’une haine

Qui elle entraîne une violence quotidienne

Qu’elle soit physique ou morale

Perpétrée ou subie, à chaque fois elle fait mal

Un nuage de fumée me contient

Dans un simple joint, ma rage je contiens

Un liquide nocif m’atteint puis soudain, le malin qu’il contient déteint sur

mes traits

Là, tout devient abstrait, je tire un trait sur le respect

Là, tout devient abstrait, je tire un trait sur le respect

Mon âme clame que l’on plane

Dans une atmosphère de drame on rame

Хмара диму містить мене

В одному суглобі я тримаю свою лють

Шкідлива рідина доходить до мене раптово, зло, яке вона містить, стирається

мої особливості

Там все стає абстрактним, я проводжу лінію під повагою

Там все стає абстрактним, я проводжу лінію під повагою

Моя душа плаче, що ми піднялися

В атмосфері драми ми веслуємо

Я знаю, що хмара шкідливого диму містить мене

Бо в одному суглобі я тримаю свою лють

Добре, кому це вигідно, скажи, кому це цікаво?

Дрібні залишилися тими, хто вирішив обрати вашого

Повільно, але вірно я споживаю своє майбутнє

Ця хмара стає стіною, і я вірю, що захистить мене від сильних ударів

Насправді кожен з нас знає, як втекти від реальності чи замкнутися в пороці

Який швидко стає вашим повсякденним спільником

Дозвольте мені говорити про це

І покажемо вам гру, до якої ми схильні

У цій футболці ми бачили тріщину в роті

Бродити вулицями, навіть не звертаючи уваги на маленьких

Не помиляйтеся, нам теж показали приклад

Ми б подумали, що це послужить прикладом

Але на сьогоднішній день не можемо взяти на себе наші обов’язки

Ми вважаємо за краще сказати їм: «Я збираюся трахнути вас, якщо побачу, що ви курите»

Це заважало нам це зробити

Подивіться, як ви зайняті слідами Люцифера

Тому що, як і всі, ти думав, що зможеш впоратися

Тепер ви запалюєте тріску ще до того, як пообідали

Хмара диму, сумнозвісна курить твою душу, даремно ти намагаєшся посіяти драму

що поглинають твою душу

Погодьтеся, що, очевидно, встановлено залежність

Ви топите свій мозок у відсутності, і потроху забуваєте про себе

Різкий на смак симулякр життя, яке змусило вас відступити

Бо ти став тим, ким не хотів бути

Якщо правда, я лопну

Я, мабуть, перебував у момент прозорості

Бо хмара диму занадто часто сповільнювала мене

Збочив мої думки або пом’якшив розум

І я молюся, щоб мій молодший брат ніколи в нього не закохався

Я молюся, щоб моє життя назавжди було далеко від цього пороку

Хмара диму містить мене

В одному суглобі я тримаю свою лють

Шкідлива рідина доходить до мене раптово, зло, яке вона містить, стирається

мої особливості

Там все стає абстрактним, я проводжу лінію під повагою

Там все стає абстрактним, я проводжу лінію під повагою

Моя душа плаче, що ми піднялися

В атмосфері драми ми веслуємо

Я знаю, що до мене потрапляє шкідлива рідина

Потім раптом зло, яке воно містить, стирається на моїх рисах обличчя

Там все стає абстрактним, я проводжу лінію під повагою

Недоліком, знаєте, є те, що перш ніж я подумаю, я це роблю

Це правда, скільки твоїх братів думали, що опанували алкоголь

Але потрапив під його дію

Коли через вашу кров тече шкідлива рідина

Я знаю це через деякий час

Почуваєшся бійцем, воїном, лицарем

Щоб нахуй все, вам не потрібні союзники

Ти робиш божевільні речі, блін

Ще гірше тим, хто руйнував свої сім'ї, бив своїх дружин,

погано поводилися зі своїми дітьми

В одному напої їхні мрії приречені

Коли ми стали тими, ким не хотіли бути

Цим життям, розчарований, самознищення

Це те, що ми маємо на увазі

І це правда для вас, він і я

Ми залишаємося на нитці життя до хибного кроку

Ви бачили смуток тих, хто сумував за молодістю

Так потонув у пияцтві, отримав глибокі рани

На їхню долю сумують, по суті

Коли ти замикаєшся в пляшці, ти щось є

жаль

Він чіткий і чіткий, ваше життя в спалаху — блискавка

Моральні наслідки настільки ж гіркі, як і тяжкі

По-перше, ви завдаєте болю тим, кого любите

Я ніколи не знав, чому ми шкодимо тим, кого любимо

Чи це надзвичайна глибина наших смутків

Хто вражає нас ненавистю

Кому вона спричиняє щоденне насильство

Чи то фізичне, чи то моральне

Вчиняється або страждає, щоразу боляче

Хмара диму містить мене

В одному суглобі я тримаю свою лють

Шкідлива рідина доходить до мене раптово, зло, яке вона містить, стирається

мої особливості

Там все стає абстрактним, я проводжу лінію під повагою

Там все стає абстрактним, я проводжу лінію під повагою

Моя душа плаче, що ми піднялися

В атмосфері драми ми веслуємо