Post Scriptum - Kery James

J’voulais que tout soit clair avant que le couvercle ne se referme

Une dernière fois, déranger l’oligarchie, les ministères

Cracher la vérité amère, de la part de la classe ouvrière

Passer mes nerfs… À travers quelques vers

Changer les choses, c'était le but c’est c’que j’ai cru

Je suis venu, j’ai vu, j’ai fait ce que j’ai pu, je te le jure

J’ai été jusqu'à parler de moi, moi qui d’ordinaire préfère me taire

Muet comme un voyou devant l’commissaire

J’ai essayé d'être juste, peu importe s’ils me croient

J’ai essuyé des insultes, et mes yeux quelques fois

Quel qu’en soit le prix à payer, j’paierai

J’préfère mille fois crever debout que vivre à genoux, c’est vrai

J’ai dû ravaler ma fierté, tenté par des vieux démons

En faisant semblant de sourire pour ressembler à tout l’monde

J’ai même mis d’côté la honte, pris sur moi souvent

Afin de mettre des mots sur mes dégoûts, mes tourments

Mis à poil en parlant d’moi, un peu il fallait qu’ils le sachent

Ce qui se cache derrière le masque, mon côté face ténébreux

Un côté sage qui semble n'être une mascarade fragile

Parce que, comme Anakin, j’ai la colère facile

Je suis pire que c’qu’ils imaginent, parfois la violence me fascine

Bipolaire, mon profil, mon passé, rend mon présent d’argile

J’espérais faire de la musique un moyen d’nous libérer

Que ma lutte soit autre chose qu’une défaite anticipée

Anti-injustice, j’ai essayé de résister

J’ai eu beau semer d’la paix, j’n’ai récolté que des procès

Donné tout c’que j’pouvais: d’la sueur, du sang et des larmes

J’y ai laissé des années, des amis, isolé, désarmé

Pour finalement quoi?

La richesse?

La gloire?

Non même pas

Parfois chez moi c’est difficile les trente derniers jours du mois

J’ai tout fait, pour n’pas déclarer forfait

Le faible a cette facilité à critiquer ce que le fort fait

Échouer ou réussir, mais au moins tenter sa chance

Moi j’dis que plus l’combat est grand, plus la victoire est immense

Je prends des risques, mais qui le fera si j’me défile?

Je me sens vivre que si utile à mes semblables je le suis

Je me fiche bien qu’ils en rient, je m'écris, je résiste

Même sans profit, sans bénéfice, j’serai un bénévole lyriciste

Moi, pour que je cède, faudrait qu’je trépasse

Plante-moi dans le dos, si tu trouves encore de la place

Sous une bâche sont mes chances d'être suivi, c’est certain

Tant qu’y’aura moins de bon sens et d’courage, que d’crétins et de lâches

Et puisque rien ne nous attend à part le cimetière

J'écris chacune de mes rimes comme la dernière

Et s’ils pensent que j’frappe sans raison l’histoire m’en donnera elle

À bien observer leur vision: être libre, c’est choisir soi-même ses chaînes

Qu’un seul tienne et les autres suivront

Qu’un seul tienne, et les autres le tueront

On m’a dit: «L'union fait la force» mais qui fera l’union?

Dans c’pays où les moutons se comptent par millions

Où la morale et la raison ont déserté les lieux

Où les riches sont plus riches, et les pauvres plus nombreux

Je n’peux rien prendre, je vous laisse tout

T’inquiète: un jour, la roulette russe tourne

Qu’ils se rassurent: j’n’ai pas fini d’me battre

J’n'étais pas rappeur, mais un révolté qui fait du rap

J’ai tenté d'être brave, j’espère ne pas m'être pas trop perdu des fois

Désolé si j’déçois, mais parfois, j’ai du faire des choix

Mauvais ou bons, ça: no comment

Indifférent, je sais bien trop d’choses pour l'être

Y’en avait un avant moi, y’en avait un avant lui

Après moi, qui viendra?

Après moi, c’n’est pas fini

Enfin j’espère, car vu le QI de ces pseudo-leaders

J’ai des envies de Columbine toutes les demi-heures

Dis-leur, que l’abandon et moi font deux

Si l’futur est flou, c’est parce qu’on est au pied du mur

Bien sûr, je n’souris pas je grogne, ne me caresse pas je mords

Si les autres sont réveillés, c’est que je dors

C’est p’t-être la dernière fois qu’on m’entend, autant être franc

Je n’suis pas de ceux qui suivent, je préfère prendre les devants

Gardez vos distances, je garderai mon calme

Baisse d’un ton, et je baisserai mon arme

Je crois que tout est dit, ou presque

Je laisse, le silence faire le reste

P. S.: parmi les pauvres, enterrez-moi sans roses

En espérant qu’il pleuve, qu’on pleure au moins pour quelque chose

Comme toujours les plus faibles servent de proies

Rien ne m'étonne

Résignés, les autres ferment les yeux, sont borgnes

Pourquoi pour rêver, faut-il attendre que l’on dorme?

Les portes closes, j’avance avec une clé de sol

Toujours les plus faibles servent de proies

Rien ne m'étonne

Résignés, les autres ferment les yeux, sont borgnes

Pourquoi pour rêver, faut-il attendre que l’on dorme?

Les portes closes, j’avance avec une clé de sol

Я хотів, щоб все було зрозуміло до того, як кришка закриється

Останній раз турбуйте олігархію, міністерства

Плюючи гірку правду, з робітничого класу

Передайте мені нерви... Через кілька віршів

Перевернути ситуацію, це була мета, я в це вірив

Прийшов, побачив, зробив, що міг, клянусь

Я зайшов так далеко, що заговорив про себе, про мене, який зазвичай воліє мовчати

Немов, як бандит перед комісаром

Я намагався бути справедливим, як би мені не вірили

Мене ображали, і мої очі кілька разів

Якою б не була ціна, я заплачу

Я краще помру стоячи, ніж житиму на колінах, це правда

Мені довелося проковтнути свою гордість, спокушену старими демонами

Удаючи, що посміхаєтеся, щоб бути схожим на всіх

Я навіть відкинув убік сором, який часто брав на себе

Передати словами свою гидоту, мої муки

Голі говорять про мене, вони ніби мали знати

Що ховається за маскою, моє темне бокове обличчя

Мудра сторона, яка здається крихким маскарадом

Тому що, як і Енакін, я легко сержуся

Я гірший, ніж вони собі уявляють, іноді насильство мене захоплює

Біполярний, мій профіль, моє минуле, робить моє теперішнє глиною

Я сподівався зробити музику способом зробити нас вільними

Нехай моя боротьба буде більше, ніж очікувана поразка

Проти несправедливості, я намагався чинити опір

Скільки я не сіяв миру, я тільки пожинав випробування

Віддав усе, що міг: піт, кров і сльози

Я пішов звідти на роки, друзі, ізольований, роззброєний

Для чого нарешті?

Багатство?

Слава?

Ні, навіть

Іноді вдома буває важко останні тридцять днів місяця

Я зробив усе, щоб не втратити

Слабкі мають можливість критикувати те, що роблять сильні

Зазнайте невдачі чи успіху, але принаймні ризикніть

Я кажу, що чим більша боротьба, тим більша перемога

Я ризикую, але хто буде, якщо я вислизну?

Я відчуваю себе живим, що такий корисний для своїх побратимів

Мені байдуже, якщо вони сміються, я пишу, я опираюся

Навіть без прибутку, без прибутку я буду добровільним ліриком

Я, щоб я здався, я мав би піти з життя

Вставте мене ззаду, якщо ще знайдете місце

Під брезентом у мене є шанси, що за вами слідкують, це точно

Поки там менше здорового глузду і мужності, ніж кретини і боягузи

А оскільки нас не чекає нічого, крім кладовища

Я пишу кожну свою риму, як останню

І якщо вони подумають, що я б’ю без причини, мені підкаже історія

Уважно поспостерігати за їхнім баченням: бути вільним – це вибирати власні ланцюги

Візьміть одного, а інші підуть за ним

Нехай один тримається, а інші його вб'ють

Мені сказали: «Єдність – сила», а хто об’єднається?

У цій країні, де овець налічують мільйони

Де мораль і розум зійшли зі сцени

Де багаті багатші, а бідні більше

Я нічого не можу взяти, я залишаю тобі все

Не хвилюйтеся: одного разу закрутиться російська рулетка

Нехай заспокоюють себе: я не закінчив боротьбу

Я був не репером, а бунтарем, який читає реп

Намагався бути сміливим, сподіваюся, що іноді не заблукав

Вибачте, якщо я розчарую, але іноді мені доводилося робити вибір

Погано чи добре, це: без коментарів

Байдужий, я знаю занадто багато, щоб бути

Був один до мене, був один до нього

Після мене хто прийде?

Після мене це не закінчилося

Ну я сподіваюся, тому що враховуючи IQ цих псевдолідерів

Я відчуваю тягу до Columbine кожні півгодини

Скажи їм, покинути, і я зроблю два

Якщо майбутнє нечітко, то це тому, що ми впритул до стіни

Звичайно, я не посміхаюся, я гарчу, не гладь мене, я кусаю

Якщо інші не сплять, я сплю

Це, можливо, останній раз, коли ви чуєте від мене, скажу чесно

Я не з тих, хто слідує, я вважаю за краще брати лідерство

Тримай дистанцію, я зберуся спокійно

Знизьте свій голос, і я опускаю пістолет

Я думаю, що цим сказано все або майже

Я дозволив тиші зробити все інше

P.S.: серед бідних поховайте мене без троянд

Сподіваючись, що буде дощ, принаймні ми за щось плачемо

Як завжди слабкі служать здобиччю

Мене нічого не дивує

Змирилися, інші заплющують очі, сліпі

Навіщо мріяти, чи треба чекати, поки ми спимо?

Двері закриті, я ходжу зі скрипічним ключем

Слабкий завжди служить здобиччю

Мене нічого не дивує

Змирилися, інші заплющують очі, сліпі

Навіщо мріяти, чи треба чекати, поки ми спимо?

Двері закриті, я ходжу зі скрипічним ключем