La vie c'est - Kery James

Emeric, joue cette mélodie

Cette douce mélodie

Qui n’me donne pas envie de rapper

Mais juste de parler…

Juste, de dire

Ce que m’inspire la vie

Car la vie est

La vie c’est…

J’m'étonne quand j’me rend compte à quel point on peut aimer la vie

J’m'étonne quand je constate à quel point on est attaché à la vie

On s’y accroche, on s’y agrippe fermement, pourtant …

La vie n’est pas faite que de bons moments

Et malgré tout, on l’aime

Et pour ne pas la perdre, on perdrai beaucoup

Car la vie est…

La vie c’est comme ces fruits, dont le gout est sucré, puis soudainement amers

Elle n’est ni noire, ni blanche, non… Elle est beaucoup plus complexe que cela

C’est un remarquable mélange de douces saveurs, à d’autre, fortement épicées

Un métissage entre le bien et le mal, entre l’agréable et le détestable

Entre l’acceptable et l’inacceptable, entre le vrai et le faux, entre

l’illusion et la réalité

Entre l’espoir et la crainte

La vie peut être comme un film sans surprise

Car il peut nous sembler que ses jours se suivent et se répètent

Se suivent, se répètent et se ressemblent

Se suivent, se répètent et s’ajoutent les uns aux autres

Mais parfois… Parfois… La vie te surprend, te renoue, te secoue

Les vagues de son agitation te submergent d'émotions

L’action succède au calme, le silence est recouvert par le vacarme

Les choses se bousculent, tout va presque trop vite, te laissant peu de temps

de réflexion

Les éclairs de la vie foudroient la monotonie de ton existence

La tempête de la vie dévaste tes habitudes

Tandis que son vent désoriente tes points de vue

Car la vie pour nous, ce sont les changements:

On aime, on aime plus, On se sent bien, on se sent mal

Du bien-être, on passe au mal être, Des pleurs, on passe à la joie

De la joie aux larmes de tristesse, Puis des larmes de tristesse aux larmes des

éclats de rire:

La vie quoi

La vie n’est pas la même pour tous… à bas la démagogie.

Non, on ne nait pas

tous égaux

On ne s’engage pas dans la bataille de la vie avec les mêmes armes

Car la vie c’est…

Les pauvres et les riches, les beaux et les laids

Les gens drôles, intelligents, captivants, brillants!

Et les gens vides, insignifiants, qui semblent n’avoir rien à nous apprendre

Peut-on parler de vie sans parler d’amour

Mais, peut-on parler d’amour sans parler de souffrance?

Non, excusez moi, dans amour c’est vrai qu’on peut aussi entendre confiance,

soutien et consolation

Pourtant on s’aime, on se déteste, on s’aime, on se déteste

On se quitte, on se rattrape, on se rattrape…

Mais on s’aime plus

On se quitte on se rattrape, on se rattrape on se quitte, alors qu’on s’aime

encore

On se quitte, on se rattrape, on s’aime, on se déteste, pour finalement

admettre que la vie c’est…

Nous deux

La vie c’est les rencontres et les rupture

Les liens qui se fragilisent, rongés par le temps

Les ex-amis qui deviennent nouveaux ennemis

Et dont la préoccupation première est de nuire

La vie c’est des sourires hypocrites

Des poignées de mains peu sincères

Des «je t’aime» sans profondeur

Des au revoir qu’on souhaiterait secrètement être des adieux…

La vie c’est… Ce qui est vu et ce qui est caché

Alors ma vie c’est la solitude

Le replis sur moi même dans la tour des sentiments

Car la vie c’est…

La peur, la peur d'être seul

La peur de ne pas être aimé, la peur de mourir

La peur d'échouer, la peur de l’inconnu

La peur des blessures physiques et morales

Une peur se greffe à une autre, qui elle même se greffe à une autre

Et finalement on peut passer toute une vie à avoir peur

Et ça c’est dramatique

La vie c’est…

La vie c’est …

La vie c’est les regrets, cette impression d’avoir manqué le coche

D’avoir mal agit jusqu'à éloigner les plus proches

La vie c’est ces tournants, qu’on prend délibérément

Ou involontairement, ou inconsciemment qui nous amènent aux tourments

La vie c’est cette angoisse qui nous paralyse, perturbe notre analyse

Et c’est là que… la vie nous dévoile nos faiblesses

Elle nous apprend que seul, on est pas grand chose et qu’au fond la vie, c’est.

Les autres

La vie est comme une jeu d'échecs: parfois, une partie très serrée,

entre nous et nos pulsions

La vie c’est le temps qui passe, vieillir, perdre sa jeunesse, mûrir,

perdre son innocence

Plus on vit et plus nos yeux s’ouvrent sur la réalité de cette vie

Et aucune fiction n’est plus intense, plus douloureuse que le film de cette vie.

Et oui, vivre, c’est se rapprocher sûrement de la mort

Il y a tant de chose a dire sur cette vie

Que je pourrai noircir des kilomètre de pages blanches

Car la vie, certains meurent, sans en comprendre le sens

Comme si la vie était une question sans réponse

Емерік, зіграй цю мелодію

Ця мила мелодія

Це не змушує мене читати реп

Але просто поговорити...

Просто сказати

Що мене надихає в житті

Бо життя є

Життя це...

Мене дивує, коли я розумію, як сильно можна любити життя

Я дивуюся, коли бачу, наскільки ми прив’язані до життя

Ми чіпляємося за нього, ми чіпляємося за нього міцно, але...

У житті не всі хороші часи

І незважаючи ні на що, ми це любимо

І щоб не втратити, втратимо багато

Бо життя - це...

Життя подібне до цих плодів, які на смак солодкі, а потім раптом гіркі

Вона не чорна чи біла, ні... Вона набагато складніша

Це чудова суміш м’яких смаків, з іншого боку, з сильними спеціями

Суміш між хорошим і поганим, між приємним і огидним

Між прийнятним і неприйнятним, між істинним і хибним, між

ілюзія і реальність

Між надією і страхом

Життя може бути схожим на кіно без сюрпризів

Бо нам може здатися, що його дні йдуть і повторюються

Слідуйте один за одним, повторюйте і схожі один на одного

слідуйте, повторюйте та додавайте один до одного

Але інколи... Іноді... Життя дивує тебе, відновлює зв’язок, потрясає

Хвилі її неспокійності переповнюють вас емоціями

Дія йде за спокоєм, тиша вкрита гомоном

Справи неспокійні, все йде майже надто швидко, залишаючи вам мало часу

відображення

Спалахи життя знищують монотонність вашого існування

Життєва буря руйнує ваші звички

Оскільки його вітер дезорієнтує ваші погляди

Бо життя для нас – це зміни:

Ми любимо, ми любимо більше, нам добре, нам погано

Від благополуччя переходимо до недуги, Від сліз переходимо до радості

Від радості до сліз смутку, потім сліз смутку до сліз

вибухи сміху:

життя що

Життя не для всіх однакове... геть демагогію.

Ні, ми не народилися

всі рівні

Ми не вступаємо в битву життя з однаковою зброєю

Бо життя - це...

Бідний і багатий, красивий і потворний

Веселі, розумні, захоплюючі, геніальні люди!

І порожні, нікчемні люди, яким, здається, нема чого нас вчити

Чи можна говорити про життя, не говорячи про кохання

Але чи можна говорити про любов, не говорячи про страждання?

Ні, вибачте, в коханні ми також можемо почути довіру,

підтримка і розрада

Але ми любимо один одного, ми ненавидимо один одного, ми любимо один одного, ми ненавидимо один одного

Розлучаємося, миримось, миримось...

Але ми любимо один одного більше

Ми розлучаємося, миримося, миримося, розлучаємося, поки любимо один одного

Знову

Ми розлучаємося, ми миряємося, ми любимо один одного, ми ненавидимо один одного, нарешті

зізнайся, що життя...

Ми обидва

Життя – це зустрічі та розставання

Зв’язки, які слабшають, з’їдені часом

Колишні друзі, які стають новими ворогами

І чия головна турбота – нашкодити

Життя - це фальшиві посмішки

Нещирі рукостискання

«Я люблю тебе» без глибини

Прощання, яких ми таємно бажаємо, були прощаннями...

Життя — це... Те, що бачиться, і що приховано

Тому моє життя – це самотність

Закриття в себе у вежі почуттів

Бо життя - це...

Страх, страх залишитися на самоті

Страх бути не коханим, страх померти

Страх невдачі, страх невідомості

Страх фізичної та моральної травми

Один страх прищеплюється до іншого, який сам прищеплюється до іншого

І врешті-решт ми можемо все життя боятися

І це драматично

Життя це...

Життя це...

Життя - це жаль, це відчуття, що пропустив човен

Погано вчинив, поки найближчих не прогнали

Життя — це ці повороти, які ми свідомо робимо

Або мимоволі, чи несвідомо це доводить нас до мук

Життя — це страждання, що паралізує нас, заважає аналізу

І ось тоді... життя виявляє наші слабкості

Вона вчить нас, що одні ми не так вже й багато, і що в основному життя.

інші

Життя як гра в шахи: іноді дуже напружена гра,

між нами і нашими імпульсами

Життя - це плин часу, старіння, втрата молодості, дорослішання,

втратити свою невинність

Чим більше ми живемо, тим більше відкриваються наші очі на реальність цього життя

І жодна фантастика не є більш насиченою, болючішою, ніж фільм цього життя.

І так, жити, безсумнівно, наблизитися до смерті

Про це життя можна багато сказати

Щоб я міг затемнювати милі порожніх сторінок

Тому що життя деякі вмирають, не розуміючи сенсу

Ніби життя було питанням без відповіді