La Mort Qui Va Avec... - Kery James

Rien n’est moins sûr que l’instant suivant

Il n’y a que des futurs morts parmi les vivant

Mais vu que demain n’est qu’une hypothèse

Tout nos projets devraient s'écrire entre parenthèses

Que d’arrogance dans nos attitudes

Pourtant nous n’avons qu’une certitude

Ce qui doit arriver n’est jamais lointain

La mort est notre destin le plus certain

On pleure en fou rire

Parce qu’on doit vivre en acceptant de mourir

On a tous un pied dans le trou

On vit avec une épée posée sur le cou

Personne ne sait quand elle va trancher

Nos vie posées sur une balance personne ne sait quand elle va pencher

Mourir a petit feu, c’est vivre

Tout les jours vont à la mort et le dernier y arrive

On laisse partir nos instants

En vérité, on ne rattrape jamais le temps

Chaque seconde nous pousse vers le cimetière

Il y a quelque chose de mortuaire à chacun de tes anniversaires

Témoin du temps qu’on gaspille

L’horloge nous menace nous pointe avec ses aiguilles

Inévitable est ce rendez-vous imprévu

Paradoxal comme mourir sans avoir vécu

Chaque jour notre histoire s'écrit

On est pas seulement ce que l’on souhaite on est surtout ce qu’on accomplit

Vivant, on peut se mentir ou espérer

Mais une fois mort on aura été ce qu’on a été

On doit tous mourir on le sait

Pour quitter ce qu’on aime on est jamais prêt

Aussi, lorsqu’elle emporte l’un des nôtres

On est surpris comme si la mort n’arrivait qu’aux autres

Et on a du mal à y croire

On ne conçoit pas de ne plus jamais les revoir

On tient parce qu’on doit tenir

On doit leur survivre en s’accrochant à des souvenirs

Parfois la mort nous porte un coup

si brutal qu’après elle, la vie n’a plus le même goût

De l’insouciance à la tragédie

Idéal J s’est éteint avec DJ Mehdi

Il est trop tard pour les regrets

Les choses inavouées resteront à jamais des secrets

Pour prouver notre amour on est souvent trop lent

On croit toujours que la mort prendra tout son temps

Alors on se croise sans se parler

Parfois même on se toise sans se regarder

On s’entend sans s'écouter

Pas étonnant qu’on se dispute sans discuter

Puisque la vie nous rassemble

On ne se rend pas compte de la chance que l’on a d'être ensemble

Dites-moi, on se verra plus tard

Jusqu'à cet «adieu"qu'on prenait pour un «au revoir»

Je pense à mes potes qui se sont fait buter

Et que même l’amour d’une mère ne pourra pas ressusciter

Universelle, la mort n’a rien de personnel

Et finalement, on meurt tous d’une mort naturelle

A ceux qui s’apprête à la rencontrer

Qui comptent à rebours les jours d’une mort annoncées

Ne perdez pas la foi, restez forts

Chaque chemin de la vie mène au couloir de la mort

Au fond on est tous en sursis

On devra tous payer le prix de la vie

Ni carte bleu, ni chèque

Quand tu entends «vie"il y a la mort qui va avec…

(Merci à _Will_ pour cettes paroles)

Немає нічого менш певного, ніж наступна мить

Серед живих є лише майбутні мертві

Але оскільки завтра це лише здогадки

Усі наші проекти слід писати в дужках

Яка зарозумілість у нашому ставленні

Але у нас є лише одна впевненість

Те, що має статися, ніколи не за горами

Смерть – наша найпевніша доля

Ми плачемо від сміху

Тому що ми повинні жити, приймаючи смерть

Ми всі однією ногою в ямі

Ми живемо з мечем на шиї

Ніхто не знає, коли вона прийме рішення

Наше життя в масштабах, про які ніхто не знає, коли воно закінчиться

Повільно вмирати – це жити

Кожен день йде на смерть, а останній потрапляє туди

Ми відпускаємо свої моменти

По правді кажучи, ми ніколи не встигаємо за часом

Кожна секунда штовхає нас на цвинтар

На кожен твій день народження є щось моргове

Свідок часу, який ми витрачаємо

Годинник загрожує нам вказує нам своїми стрілками

Це позапланове побачення неминуче

Парадоксально, як померти, не доживши

Кожен день пишеться наша історія

Ми не тільки те, чого бажаємо, ми є перш за все те, що ми досягаємо

Живі ми можемо брехати або сподіватися

Але коли ми помремо, ми будемо такими, якими були

Ми всі повинні померти, ми знаємо

Залишити те, що ми любимо, ми ніколи не готові

Також, коли вона забирає одного з наших

Ми дивуємося, ніби смерть трапляється лише з іншими

І в це важко повірити

Ми не можемо уявити, що ніколи більше не побачимо їх

Ми тримаємося, тому що мусимо триматися

Ми повинні пережити їх, чіпляючись за спогади

Іноді смерть сильно вражає нас

настільки жорстоко, що після неї життя вже не схоже на те

Від легковажності до трагедії

Ідеал Джей помер разом із діджеєм Мехді

Для жалю вже пізно

Те, що не зізнається, назавжди залишиться таємницею

Щоб довести свою любов, ми часто занадто повільні

Ми завжди віримо, що смерть займе весь свій час

Тому ми стикаємося один з одним, не розмовляючи

Іноді ми навіть дивимося один на одного, не дивлячись один на одного

Ми чуємо один одного, не слухаючи один одного

Не дивно, що ми сперечаємося, не сперечаючись

Так як життя зводить нас разом

Ми не усвідомлюємо, як нам пощастило бути разом

Скажи, побачимось пізніше

До того "до побачення", що ми прийняли за "прощай"

Я думаю про своїх рідних, яких застрелили

І навіть материнська любов не може воскреснути

Універсальна, смерть не є нічим особистим

І зрештою ми всі помремо природною смертю

Тим, хто збирається її зустріти

Хто відраховує дні оголошеної смерті

Не втрачайте віри, залишайтеся сильними

Будь-який шлях у житті веде до камери смертників

У глибині душі ми всі знаходимося в позиченому часі

Нам усім доведеться заплатити ціну життя

Ні синьої картки, ні чека

Коли ти чуєш "життя", з ним йде смерть...

(Дякую _Will_ за ці тексти)