Elle - Kery James, Jarode, Kery James, Jarode

On naît on vit on meurt mais ce que l’on ignore c’est comment

La louange est au Seigneur Celui qui contraint par la mort

Où que tu sois sur Terre, dans les mers

Elle vient à toi ta vie n’est qu'éphémère

Elle est celle qui brise les passions, te sépare de tes proches

Apporte la solitude et te sépare de tes biens

Sache que lorsqu’elle vient en fait c’est toi qui pars

Et avec elle y’a pas moyen pour qu’elle repasse plus tard

Elle est celle qu’on ne repousse pas, elle prouve notre faiblesse

Elle touche les blancs les noirs frappe même en pleine jeunesse

Elle apporte la douleur lorsqu’elle emporte les nôtres

Mais pousse à réfléchir et aide au repentir

Elle ramène l'équité rend beaucoup moins arrogant

Par elle nous sommes unis, c’est là qu’importe nos opinions

Qu’importe ton origine ton rang social ou ta couleur

Ton nombre de diplômes elle passe te prendre à l’heure

Les pleurs lui succèdent ainsi que les regrets

Elle raye nos ambitions, elle balaye nos projets

Si elle inquiète comme ces choses inconnues

Elle est douloureuse, voilà ce que d’elle on a connu

Elle met fin aux actes pour que viennent leurs conséquences

Châtiment intense ou réjouissante récompense

Tu peux tenter de l’oublier mais elle n’oublie personne

Et la plupart du temps elle ne prévient personne

Non, Elle ne prévient pas mon frère elle surprend

Elle ne demande pas ma sœur elle prend

Attachés à cette vie beaucoup craignent de la rencontrer

D’autres s'égarent et espèrent pouvoir la contrer

Mais sache qu’elle est une porte que tous devons franchir

Qui est venu ici-bas doit nécessairement partir

Combien sont les gens plongés dans l’insouciance

Ayant peu de crainte et beaucoup trop d’espérance

Courant après une vie qui souvent leur tourne le dos

Et quoiqu’ils obtiennent c’est autre chose qu’il leur faut

La plupart des hommes sont ainsi, insatisfaits

Très peu se contentent de ce qu’ils ont comme bienfaits

Mais rappelle-toi mon frère, ma sœur

Qu’il est un voyage que tous devons entamer

Alors nos bagages il convient de préparer

Avant qu’elle ne vienne de cette vie nous séparer

Ce bas monde un pont menant vers l’au-delà

L’intelligent le traverse et ne s’y établit pas

Rendons-nous des comptes avant la rétribution

Ne soyons pas tel celui qui voyage sans provisions

Car elle est proche, elle arrive, elle vient

La vie est comme un instant, une lumière qu’elle éteint

En fait elle c’est la mort, la mort c’est elle

Les gens sont comme endormis c’est lorsqu’ils meurent qu’ils se réveillent…

Ми народжуємося, живемо, вмираємо, але не знаємо як

Слава Господу, Який смертю стримує

Де б ви не були на Землі, в морях

Вона приходить до тебе, твоє життя швидкоплинне

Вона та, яка розбиває пристрасті, розділяє тебе з близькими

Приносить самотність і відокремлює вас від вашого майна

Знай, що коли вона справді приходить, ти залишаєшся

І з нею вона ніяк не повернеться пізніше

Вона та, яку ми не відкидаємо, вона доводить нашу слабкість

Вона торкається білих, яких чорні вражають навіть у повній молодості

Вона приносить біль, коли забирає наш

Але спонукає до роздумів і допомагає в покаянні

Вона повертає справедливість і робить набагато менш зарозумілими

Через це ми єдині, ось де наша думка має значення

Незалежно від вашого походження, вашого соціального рангу чи кольору шкіри

Ваші дипломи вона забирає вчасно

За ним слідують сльози, як і жаль

Це подряпає наші амбіції, змітає наші проекти

Якщо вона хвилюється, як ті невідомі речі

Вона болюча, ось що ми знаємо про неї

Це ставить край діям, щоб настали їх наслідки

Суворе покарання або приємна винагорода

Ви можете спробувати забути її, але вона нікого не забуває

І найчастіше вона нікому не каже

Ні, вона не каже моєму братові, що вона дивує

Вона не просить мою сестру, щоб вона взяла

Прив’язані до цього життя багато хто боїться зустрітися з ним

Інші збиваються і сподіваються, що зможуть протистояти цьому

Але знайте, що вона — двері, через які всі повинні переступити

Той, хто прийшов сюди, обов'язково повинен піти

Скільки людей занурені в безтурботність

Маючи мало страху і занадто багато надії

Бігати за життям, яке часто повертається до них спиною

І що б вони не отримували, їм потрібно щось інше

Більшість чоловіків такі, незадоволені

Дуже мало хто задоволений тим, що вони мають як переваги

Але пам’ятай мого брата, мою сестру

Що є подорож, яку все має почати

Тож наш багаж має бути запакований

Перш ніж вона прийде з цього життя, щоб розлучити нас

Цей низький світ міст, що веде за межі

Інтелігентний проходить через нього і не осідає там

Давайте будемо відповідальними перед відплатою

Не будемо подібними до тих, хто подорожує без провізії

Бо вона близько, вона йде, вона йде

Життя як мить, світло, яке воно гасить

Насправді вона смерть, смерть це вона

Люди ніби сплять, коли вони вмирають, вони прокидаються...