A L'ombre du Show Business - Kery James

A l’ombre du Show-Business

Combien de temps?

Combien de temps

Vont ils étouffer notre art?

Combien de temps

Vont-ils se partager les Victoires de la Musique?

On s’en fout on est réels nous, t’es fou toi

Ils tentent d'étouffer notre art faut être honnête

Ils refusent de reconnaître qu’en ce siècle les rappeurs sont les héritiers des

poètes

Notre poésie est urbaine, l’art est universel

Notre poésie est humaine

Nos textes sont des toiles que dévoilent nos mal-êtres

Des destins sans étoiles

Nos lettres, photographies des instants

Deviendront des témoins chantant le passé au présent

Un piano, une voix tu vois

L’art des pauvres n’a besoin que de ça

Je rappe à la force des mots sans artifices

Moi c’est à force de mots que j’suis artiste

J’pratique un art triste, tristement célèbre

Car c’est à travers nos disques que la voix du ghetto s'élève

Mon rap est un art prolétaire

Alors les minorités y sont majoritaires

Mais comme tout art je pense

Que le rap transcende les différences

Rassemble les coeurs avant les corps

Faisant des corps des décors, mettant les coeurs en accord

Et si j'écrivais mieux que Lionel Florence?

Issu de la 2ème France j’attends encore ma 1ère chance

Pardonne mon arrogance mais ils condamnent mon art en silence

Pendant que je pleure mes potes ont terminé leur dernière danse

Alors oui je suis poète dans le cercle des disparus

A l’ombre du Show-Business, mon art vient de la rue

Mon art est une pierre précieuse qu’on a recouvert de ciment

Que seul peut faire fondre les sentiments

Mon art est engagé, mon art à un sens

Mon art à une opinion, mon art est intense

Mon art ne s’excuse pas s' il vous gène

Car il apaise nos cœurs, c’est le cri des Indigènes

Oh que j’aime la langue de Molière, j’suis à fleur de mots, tu sais;

Y’a une âme derrière ma couleur de peau

Et si je pratique un art triste, c’est que mon cœur est une éponge

On est rappeurs et artistes même si ça vous dérange

À l’ombre du show-business

À l’ombre du show-business

J'écris des poésies de larmes, des pluies de pleurs

Ils veulent tuer mon art mais mes œuvres demeurent

A l’ombre du show business mes vers sont des éclats

Qui rayonnent sur les cœurs, c’est pas grave s' ils m'écartent

J’ai grandi sur du verglas, où chaque chute peut être fatale

Dans le ballet des balles, dans le dialogue du métal

La France nous à mis de coté

Je l’ai écris ce qu’on ressent quand on est rejeté, sans pudeur je l’ai décrit,

t’es fou toi !

Ça fait vingt ans qu’on chante la banlieue

Vingt ans qu’ils décrient nos écrits en haut lieu

Vingt ans qu’ils étouffent nos cris

Qui transcrivent les crispations des cœurs en crise

Et les conditions de vie de nos frères en prison

Vingt ans qu’on ouvre des fenêtres sur des avenirs sans horizons

Vingt ans qu’on pose nos mains sur des plaies ouvertes qui saignent le rejet

Car l'égalité des chances n’est qu’un projet

À l’ombre du show-business

À l’ombre du show-business

À l’ombre du show-business

À l’ombre du show-business

À l’ombre du show-business, faut être optimiste mon frère

Tous les grands mouvements ont soufferts

Les poètes sont morts de faim à l’ombre du show-business

Aujourd’hui ça serait peut-être même… plus facile

Les portes sont fermées, verrouillées mais elle s’ouvrent petit à petit

Et plus tu y croiras, plus tu pourras

Plus tu réussiras à l’ombre du show-business

Aujourd’hui ça sera peut être plus … simple

Parce que y’a toute une jeunesse qui te suit mon frère

À l’ombre du show-business, le soleil peut se lever…

У тіні шоу-бізнесу

Як довго?

Як довго

Чи придушать вони наше мистецтво?

Як довго

Чи розділять вони Перемоги музики?

Кому байдуже ми справжні ми, ти божевільний

Вони намагаються задушити наше мистецтво, якщо чесно

Вони відмовляються визнати, що в цьому столітті спадкоємцями є репери

поети

Наша поезія міська, мистецтво універсальне

Наша поезія людська

Наші тексти – це полотна, які розкривають наші недуги

Долі без зірок

Наші листи, фотографії моментів

Стануть свідками співу минулого до сьогодення

Піаніно, голос, який ви бачите

Лише цього потребує мистецтво бідних

Я читаю реп силою слів без хитрощів

Я, це за словами, я художник

Я займаюся сумним, сумнозвісним мистецтвом

Тому що саме завдяки нашим записам голос гетто піднімається

Мій реп — це пролетарське мистецтво

Тому меншини там більшість

Але, як і все мистецтво, я думаю

Цей реп виходить за межі відмінностей

Зберіть серця перед тілами

Створюємо декорації для тіл, налаштовуємо серця

Що якби я написав краще, ніж Лайонел Флоренс?

Будучи з 2-ї Франції, я все ще чекаю свого першого шансу

Вибачте мою зарозумілість, але вони мовчки засуджують моє мистецтво

Поки я плачу, мої рідні закінчили свій останній танець

Так я поет у колі зниклих

У тіні шоу-бізнесу моє мистецтво йде з вулиці

Моє мистецтво — дорогоцінний камінь, покритий цементом

Тільки це може розтопити почуття

Моє мистецтво займається, моє мистецтво має сенс

Моє мистецтво має свою думку, моє мистецтво інтенсивне

Моє мистецтво не вибачається, якщо воно вам заважає

Бо це заспокоює наші серця, це крик тубільців

О, як я люблю мову Мольєра, я на межі слів, знаєте;

За кольором моєї шкіри стоїть душа

І якщо я практикую сумне мистецтво, то це тому, що моє серце — губка

Ми репери та артисти, навіть якщо це заважає вам

У тіні шоу-бізнесу

У тіні шоу-бізнесу

Пишу вірші сліз, дощ сліз

Вони хочуть вбити моє мистецтво, але мої роботи залишаються

У тіні шоу-бізнесу мої вірші – осколки

Які сяють на серцях, неважливо, чи звільнять мене

Я виріс на льоду, де кожне падіння могло бути фатальним

У балеті куль, у діалозі металу

Франція залишила нас осторонь

Я написав це, як це відчувати себе відкинутим, без сорому описав це,

ти божевільний!

Двадцять років ми співаємо про передмістя

Двадцять років осуджують наші твори на високих місцях

Двадцять років вони придушують наші крики

Які транскрибують скорочення серця в кризі

І умови життя наших братів у в’язниці

Двадцять років відкривання вікон у майбутнє без горизонтів

Двадцять років покладення наших рук на відкриті рани, які кровоточать відторгнення

Бо рівні можливості – це лише проект

У тіні шоу-бізнесу

У тіні шоу-бізнесу

У тіні шоу-бізнесу

У тіні шоу-бізнесу

У тіні шоу-бізнесу треба бути оптимістом, брат

Усі великі ходи постраждали

Поети помирали з голоду в тіні шоу-бізнесу

Сьогодні це може бути навіть... легше

Двері зачинені, замкнені, але потроху відкриваються

І чим більше ти віриш, тим більше можеш

Тим успішніше ви будете в тіні шоу-бізнесу

Сьогодні може бути легше...

Бо за тобою, брате, йде ціла молодь

У тіні шоу-бізнесу сонце може зійти...