Style libre - Keny Arkana

Laisse moi écrire, juste pour apaiser mon âme

Exorciser en art ce que certains appelleraient mollard

Un bout de papier pour mettre mes peines en chanson

Étrange, on m’a dit «Allez arrête!

la chance est en

Zonzon»

Moi j’taille!

ici, c’est l’attaque des rimes

Ça parle de «1er de la classe» prenant le rap pour une académie

Le stylo mon arme, mon art est mon poumon

Ce que me dit mon cœur je le retranscris mot pour mot

Alors excuse si parfois j’parais virulente

Mais ce monde n’est qu’une histoire, où s'égarent les figurants

Regarde ça s’tue !

pas besoin de métaphore !

Alors dans le mic j’hurle à la façon d’un mégaphone!

Écoute j’ai juste mes idées pour construire mon avenir

J’y vais à la nage, j’suis pas d’celles qui s’tirent en navire

Avec un mic je m’en vais ravie, vite

Avant que mon âme vire en nerf, car seul la haine s’deale dans ma ville

Laisse moi écrire avant de mourir de l’intérieur

Le stylo mon arme pour que ma douleur interne meurt

Je vois l’ennui qui pour rien se marre et sera marié

A ma folie si j’me noie dans son raz-de-marée

Signant mon arrêt de mort mais t’inquiète

J’continue ma route, pieds nus, car la merde me colle aux baskets

T’as vu l'époque?

Son mal ne se lit pas sur les cartes

Mon bien c’est bien sûr mes potes

Et en cas de mal j’retombe sur mes pattes

J’me fous d’ce moove

Et d’tous ces méchants moqueurs

Regarde dans ton assiette !

moi

J’réconforte les gens de mon coeur

J’vous laisse entre fous

Donc bon appétit à tous

Bouffez-vous bien entre vous

Pendant que j’vous regarde faire la course

J’suis pas là pour le titre

Si le rap part en parade je le quitte

Mais si un mic se ballade je le kick

Ce monde est malade et je le crie

Jusqu'à être aphone

Car le fond n’est qu’un gouffre

Même si ils ont maquillé la forme

Née dans un monde qui nous a tous rendu déments

Alors laisse moi écrire pour mieux lutter contre mes démons

Qui montent, et de ma mémoire jaillissent, aidez moi

J’ai que ma plume pour soigner mes plaies et alléger mes poids

Du ciment, j’veux toucher l'étoile

Et j’entends ce vent qui me signale

Que la routine nous glace

Et qu’il faut quitter la Banquise

Déjà usée

Car la paix meurt sur le banc des accusés

Comprend-tu pourquoi mon rap a cette couleur désabusée?

J’ai pas rusé, j’suis venue franco dans l’rap

J’vis, et je prendrai ce que la vie me donnera

J’crie, peut-être trop à ton goût toi?

Attaché au système, au point de ne plus voir la corde

À ton cou!

Y’a tant de gouffres

Regarde !

pour si peu de bases solides

Grâce aux litres de poison

On supporte nos vies insolites

C’est le merdier !

Et le temps t’pousse à en faire partie

On t’pousse à avoir alors que rien n’est jamais acquis

Дозвольте написати, аби заспокоїти душу

Вигнання в мистецтво того, що дехто назвав би молардом

Аркуш паперу, щоб в пісню вкласти мої печалі

Дивно, мені сказали: «Зупинись!

удача

Зонзон»

Я обрізаю!

тут напад рим

Йдеться про те, що "найвищий клас" бере реп для академії

Перо - моя зброя, моє мистецтво - мої легені

Те, що підказує мені серце, я переписую це слово в слово

Тож вибачте, якщо інколи я здаваюся жорстоким

Але цей світ — лише історія, де зайве губиться

Дивіться, як воно вмирає!

не потрібна метафора!

Тож у мікрофон я кричу, як мегафон!

Слухай, у мене просто є ідеї, як будувати своє майбутнє

Я йду купатися, я не з тих, хто стріляється в кораблі

З мікрофоном я йду в захваті, швидко

До того, як моя душа зірветься, бо тільки ненависть тягнеться в моєму місті

Дозволь мені написати, перш ніж я помру всередині

Перо моя зброя для мого внутрішнього болю, щоб померти

Я бачу нудьгу, що ні за що набридла і вийде заміж

До мого божевілля, якщо я потону в його припливній хвилі

Підписую мій смертний вирок, але не хвилюйся

Продовжую дорогу босоніж, бо лайно прилипає до кросівок

Ви бачили епоху?

Його зло не видно на картах

Моє добро, звичайно, мої друзі

А в разі біди я знову встаю на ноги

Мені байдуже до цього кроку

І з усіх цих злих насмішників

Подивіться на свою тарілку!

мене

Я втішаю людей свого серця

я залишаю тебе в спокої

Тож приємного всім апетиту

Добре їжте між собою

Поки я дивлюся, як ти мчишся

Я тут не заради титулу

Якщо реп йде на парад, я залишаю його

Але якщо мікрофон блукає, я вибиваю його

Цей світ хворий, і я плачу

Поки я не втратив голос

Бо дно – це просто прірва

Хоча форму вони склали

Народився у світі, який зводив нас усіх з розуму

Тож дозвольте мені написати, щоб краще боротися зі своїми демонами

Той підйом, і з моєї пам'яті весни, допоможи мені

У мене є лише ручка, щоб залікувати свої рани та полегшити свої тягарі

Цемент, я хочу доторкнутися до зірки

І я чую цей вітер, що сигналізує мені

Нехай рутина заморозить нас

І що треба покинути крижину

Вже зношений

Бо мир помирає на лаві підсудних

Ви розумієте, чому мій реп має такий кривавий колір?

Я не лукавив, я прийшов відверто в реп

Я живу, і я візьму те, що мені дає життя

Я кричу, може, для тебе занадто?

Прив’язаний до системи, настільки туго, що не видно мотузки

На шиї!

Так багато прірв

Подивився!

за так мало міцних фундаментів

Через літри отрути

Ми миримося з нашим дивним життям

Це лайно!

І час підштовхує вас стати частиною цього

Ми спонукаємо вас мати, коли нічого не придбано