Casse le schéma - Keny Arkana

Les ailes brûlées clouées au sol et

La tête vers le ciel, vers la splendeur de l'éternel ailleurs

Cherchant l'étoile qui fait tourner la roue

Loin d’ces quadrillages ou même l’air ne peut être libre comme l’art

Comme la pureté d’un geste

La profondeur d’une pensée illimitée quand l’opinion est HS

Sans mâcher mes mots, voir large, est-ce si barge

Est-ce la frontière si fine entre folie et sagesse

Réflexion pesante

Cheminement infini en quête de l’archétype mais mon âme est souffrante

Mémoire passée, ils voudraient voir mon espoir cassé

Où est la berge, où est la perche, maintenant j’en ai assez

J’me noie, j’ai perdu ma barque

Quand j’ai vu que celui qui la conduisait n'était autre que mon ennemi

Mais comme quand la nuit tombe, l’océan et le ciel ne forment qu’un

Oh j’ai pu voir l’espace infini

Ô liberté !

Ma chère amie, ta présence est abstraite

Vu que c’est dans ma tête que j’ai appris à te connaître

Ô liberté !

Imbibe mon encre et ne quitte plus mes pensées

Bulle d’oxygène dans un monde limité où la vérité s’cache en nous

Clairvoyance, intuition, mais avons-nous idée de tout c’qui s’cache en nous, nan

C’est rires contre larmes

L'égo contre l'âme

Et à plus haute échelle, j’dirais l’illuminati contre l’homme

Epoque cruelle dénuée de sens

Dur de voir clair derrière les mascarades et les buées de sang

J’me sens comme perdue au coeur d’une immense machine

Qui n’en a jamais eu et qui nous dénature

Mauvais pressentiment quand je pense au futur

Les yeux ouverts, l’horreur tente de me les crever

Mais le plus dur reste à venir le jour où ça sera trop tard

Où la surveillance sera absolue et nos prénoms seront des codes barres

Tout va de plus en plus vite car pour eux le temps c’est de l’argent

Alors on oublie de vivre, c’est navrant

En nous se crée un vide, que rien ne comblera

Car l’ombre s’est emparé de notre monde

Mais on ne croit que c’qu’on voit ou c’qu’on veut bien nous laisser voir

Donc ouais on est aveugles

Ça m’fait mal au coeur, mais regarde, même nos âmes buggent

Au fond d’nous, ces tourments

Car dehors c’est tournant

Soumis à notre sort, on oublie qu’la vie est mouvement

Que la force issue d’un idéal ou d’une volonté

Transcende tous les schémas établis

Qu’les barrières sont dans nos crânes

Qu’on est seuls à pouvoir les virer, s’libérer

En laissant notre coeur s'émouvoir

Trop portés sur l’extérieur

Et à force de vouloir être comme tout le monde

Peu sont quelqu’un en fin d’compte

On d’vient c’qu’on nous montre

Au lieu d'être c’qu’on est

Pourtant c’mode de vie fait mal mais on s’laisse cogner

On subit un monde qui nous dépasse

Et qui nous replie sur nous-mêmes en nous laissant des traces

Alors j’ferme les yeux pour ressentir la lueur

Pouvoir faire le vide en moi afin d'être réceptive au bonheur

Car changer le monde commence par se changer soi-même

Changer le monde commence par se changer soi-même

Changer le monde commence par se changer soi-même

Car changer le monde commence par se changer soi-même

Changer le monde commence par se changer soi-même

Changer le monde commence par se changer soi-même

Обгорілі крила прикололи до землі і

Голова до неба, до блиску вічного деінде

У пошуках зірки, яка обертає колесо

Далеко від цих сіток, де навіть повітря не може бути вільним, як мистецтво

Як чистота жесту

Глибина необмеженої думки, коли думка не в порядку

Без дрібниць, розмірковуючи, невже це так баржа

Чи це тонка грань між божевіллям і мудрістю

тяжке відображення

Нескінченна подорож у пошуках архетипу, але моя душа страждає

Зникла пам’ять, вони хотіли б, щоб моя надія зламалася

Де берег, де стовп, тепер мені досить

Я тону, я загубив свій човен

Коли я побачив, що за кермом був не хто інший, як мій ворог

Але як коли настає ніч, океан і небо — одне ціле

О, я бачив нескінченний простір

О свобода!

Мій дорогий друже, твоя присутність абстрактна

Бо це в моїй голові, що я познайомився з тобою

О свобода!

Вбирай мої чорнило і ніколи не залишай мої думки

Ковток свіжого повітря в обмеженому світі, де правда прихована всередині нас

Ясновидіння, інтуїція, але чи маємо ми уявлення про все, що ховається в нас, нє

Це сміх проти сліз

Его проти душі

А в більш високому масштабі я б сказав, що ілюмінати проти людини

Безглузді жорстокі часи

За маскарадами та кров'яним туманом важко розгледіти

Я відчуваю себе загубленим у серці величезної машини

У кого ніколи не було і хто спотворює нас

Погане відчуття, коли я думаю про майбутнє

Очі відкриті, жах намагається їх виколоти

Але найважче ще попереду, коли буде надто пізно

Де спостереження буде абсолютним, а наші імена будуть штрих-кодами

Все йде швидше і швидше, тому що для них час – гроші

Тому ми забуваємо жити, це розриває серце

Всередині нас є порожнеча, яку ніщо не може заповнити

Тому що тінь заволоділа нашим світом

Але ми віримо лише тому, що бачимо, або тому, що вони хочуть нам побачити

Так ми сліпі

Мені болить серце, але дивись, навіть наші душі клопаються

Глибоко всередині нас ці муки

Тому що зовні він обертається

Підвладні своїй долі ми забуваємо, що життя — це рух

Це сила, що випливає з ідеалу або волі

Перевершує всі встановлені закономірності

Що бар’єри в наших черепах

Що ми єдині, хто може їх звільнити, звільнити себе

Дозволяючи нашим серцям ворушитися

Занадто зосереджений на зовнішньому

І через бажання бути таким, як усі

Мало хто є хтось зрештою

Ми виходимо з того, що нам показують

Замість того, щоб бути тими, ким ми є

Проте такий спосіб життя шкодить, але ми дозволяємо собі вдарити

Ми відчуваємо світ поза нами

І яка згортає нас у себе, залишаючи нам сліди

Тому я закриваю очі, щоб відчути сяйво

Вміти спорожнитися, щоб бути сприйнятливим до щастя

Бо зміна світу починається зі зміни себе

Змінити світ починається зі зміни себе

Змінити світ починається зі зміни себе

Бо зміна світу починається зі зміни себе

Змінити світ починається зі зміни себе

Змінити світ починається зі зміни себе