Les Chemins Du Retour - Keny Arkana

Prisonnier dans la peur qu’on nous inculque

Laisse-les nous mépriser nous appeler jeunes et incultes

C’est la maladie du siècle, dans le cœur: des surins

Les terriens sont en terreur, ont enterré ce qui faisait d’eux des humains

Ca fait un bail qu’on a tout balancé dans la fosse

Comment a-t-on pu zapper que l’amour était le moteur de notre propre force?

On se renferme tous malheureux dans nos petites cases

La vie se cache dans chaque recoin même des plus petites phrases

Veille sur ton cœur, il peut vite glacé de froid

Il faut garder sa vigilance pour ne pas s'éloigner de soi

Chaque instant est une prière

Prends soin de tes pensées

Demeure-les sensées pour ne plus broyer de la pierre

Le système est un mirage, les barrières illusoires

Les angoisses sont des pailles auxquelles Babylone veut nous faire croire

Le cœur détaché tout commence dans la tête

La révolution totale n’est pas qu’un but c’est un chemin et une quête

On doit redevenir humain.

Whoo oye oye !

(x4)

Les barrières sont dans nos têtes, les limites dans nos cœurs

Le travail est profond pour s'émanciper de l’horreur

Après des siècles d’aliénation

Après des siècles d’aberration

On s’est construit nos propres prisons

Enfermés dans les forteresses de nos égos

La vie ne passe plus à travers;

on se sent mourir, on sort les crocs

On s’entretue et on s’oublie en accusant autrui

On brûle nos rêves de notre plein gré pour libérer nos cris

Demis-Hommes, on a des clous au bout de nos ailes

La vraie révolution sera le changement de nos êtres

La force est en nous-même, secret de la création

Entends des anges à ton oreille te souffler la mission

Cherche la pureté en ton cœur vu que l’horreur nous encercle

Trésor enfoui, secret de nos ancêtres

Mémoire oubliée dans un coin d'évolution

Enfant de l’humanité on porte en nous la solution

La machine nous a appris à ne pas sourire dans la rue

A ne pas voir le pauvre qui crève en demandant de l’aide

Elle nous a enseigné que l’amour était une faiblesse

Tout comme les larmes, les faiblesses

N’ont pas de place dans leur système

Violente elle nous a formé à encaisser les coups

Clamant le «Chacun pour soi et le diable pour tous «Elle nous a appris à ne pas regarder son voisin

A voir pour comparer et puis pour jalouser son pain

Elle nous a dénaturé jusqu'à ce qu’on banalise le mal

Qu’on glorifie le diable et qu’on en sous-estime le drame

Elle nous a convaincu que pour vivre à Babylone

Il ne fallait plus être humain mais être un robot ou un clone

Elle a fait de nous ses enfants

Redessinés à son image, aussi gris que l’ensemble de son rivage

Enfant de Dieu, l’amour et la mémoire seront nos armes

Sur le chemin du retour vers la vérité de nos âmes

В’язень страху, який нам вселяють

Нехай нас зневажають, називають нас молодими та неосвіченими

Це хвороба століття, в серці: суринів

Земляни в жаху, поховали те, що зробило їх людьми

Минув час, як ми все це кинули в яму

Як ми могли пропустити, що любов була двигуном нашої власної сили?

Ми всі нещасні замикаємося в своїх маленьких ящиках

Життя ховається в кожному куточку навіть найменших речень

Слідкуйте за своїм серцем, воно може швидко замерзнути від холоду

Треба зберігати пильність, щоб не відійти від себе

Кожна мить – це молитва

Бережіть свої думки

Тримайте їх у розумі, щоб більше не точити камінь

Система - це міраж, бар'єри ілюзорні

Тривога — це соломинка, у яку Вавилон хоче, щоб ми вірили

У відстороненого серця все починається в голові

Total Revolution — це не просто мета, це шлях і пошук

Ми повинні знову стати людьми.

Ой ой ой!

(x4)

Бар'єри в наших головах, межі в наших серцях

Робота глибока, щоб звільнитися від жаху

Після століть відчуження

Після століть аберації

Ми побудували власні тюрми

Замкнені в фортецях нашого его

Життя більше не проходить крізь;

ми відчуваємо, що ми вмираємо, ми оголимо ікла

Ми вбиваємо один одного і забуваємо один одного, звинувачуючи інших

Ми спалюємо наші мрії з власної волі, щоб звільнити свої крики

Напівлюди, ми отримали цвяхи в наші крила

Справжньою революцією буде зміна наших істот

Сила всередині нас, таємниця творення

Почуйте, як ангели на вухо шепочуть місію

Шукайте чистоти у своєму серці, коли нас оточує жах

Захований скарб, таємниця наших предків

Забута пам'ять у кутку еволюції

Дитина людства, ми носимо в собі рішення

Машина навчила нас не посміхатися на вулиці

Не бачити бідних, які вмирають, просять допомоги

Вона навчила нас, що любов – це слабкість

Так само, як і сльози, слабкості

Не мають місця в їхній системі

Жорстока, вона навчила нас сприймати удари

Стверджуючи «кожен сам за себе, а диявол за всіх» Вона навчила нас не дивитися на ближнього

Побачити порівняти, а потім заздрити його хлібу

Вона спотворювала нас, поки ми не баналізували зло

Що ми прославляємо диявола і що ми недооцінюємо драму

Вона переконала нас, що жити у Вавилоні

Більше потрібно було бути не людиною, а роботом чи клоном

Вона зробила нас своїми дітьми

Перероблений на його образ, такий же сірий, як і весь його берег

Дитя Боже, любов і пам'ять будуть нашою зброєю

На зворотному шляху до правди наших душ