Je suis la solitaire - Keny Arkana

Je suis la solitaire, seule même parmi les miens

Seule dans cette ère qui m'étouffe comme le silence de mes chagrins

Seule parce que mes pas arrivent de loin

Fatiguée mais debout, le sourire malgré les coups avant que j’m'écroule j

'tiens pour combien de temps?

Mon passé, un boulet que je traîne mais qui m’aplatit quand soudain ma vie

devient pente

Ou pire, à chaque virage m’entraîne dans le ravin

Ecoute, je coule dans le poison mais j’accepte si sonne la Fin

Je suis la solitaire, vagabondant dans la Vie

Vagabondant dans dans la Vie

Vagabondant dans les villes, jamais très très loin du vide

Des noeuds dans le bide me rappellent ce vide que rien ne comble

Et quand le bien me trompe alors là plus rien ne compte !

Alors laisse moi dans mon coin!

Je ne veux partager ma douleur

C’est pour ton bien car la souffrance me tape à toute heure

Par pudeur ou par crainte m’enveloppe ce silence

Je n’ai vu que les violences du système donc excuse mon manque de nuance

Cavale sans fin, je ne peux lâcher les amarres

Mon Dieu, je lâche prise mon âme si torturée ç mal

Ma hargne, rien ne l’adoucit: vois l'époque déglinguée

Malgré les larmes on a tous ri quand la paix s’est flinguée

Ma vie un braco et mon passé m’a tout pris

A pris la fuite comme mon cœur poussant mon bonheur dans l’oubli

Et quand ma foi roupille, la rage me malmène, me cane même

Ô mon Dieu, pardonne mes failles et mes calvaires

Je m'égare vers la perte, est-ce un suicide inconscient?

Ne me parlez pas d’hérédité, je ne sais même pas de qui je porte le sang

Péter les plombs, ça s’accentue quand tu dors sous les ponts

J’ai fuit le désert mais j’ai encore du sable mouvant sous les pompes

Enfant de dehors, j’y suis arrivée candide

Y a que la lune qui peut me comprendre ou me consoler car elle m’a vu grandir

La Vie m’a jetée dans la nuit et puis m’a laissée seule

Je suis la solitaire, même avec le cœur rempli de mes frères et sœurs

J’ai vu le pire du pire de près

Pas de jardin secret, un champ de plaies

Chère Etoile j’ai peur, alors chante s’te plait!

M’abandonne pas dans les tourments de ma tête

J’ai peur, m’abandonne pas, je suis perdue sans ton aide

Je suis la solitaire mais qui peut comprendre?

Je n’ai même pas les mots pour exprimer ce que j’aimerais faire entendre

Mon instinct de survie m’ordonne de prendre le large

De tout plaquer, le rap y compris, car je sais qu’ici je finirai barge!

Et pendant que la paix fait sa radine ce monde nous baratine

Je suis pas chez moi ici, mon cœur coincé en Amérique latine

Maintenant je sais même si l’océan nous sépare

J’entends tes pleurs, ta rage, tes peurs et ton espoir

Je suis avec toi !

Et je manquerai pas à l’appel

J’ai le mal du pays, c’est bizarre car je le connais à peine

Je suis la solitaire sans terre et sans attaches

Y’a que le rap qui me tient en laisse et qui me retient quand je m’arrache

La liberté, je l’ai vue qu'à travers une serrure

J’ai mal aux nerfs!

Ai-je trop tapé contre les murs de ma cellule?

Je rêve de répit mais la mort vit à ses dépends

Ma vie m'épuise et la fatigue me renvoie à squatter les bancs

J’ai crié «sortez des rangs!

«Mais avec l'âge tous finissent par y rentrer et je reste là face à ces adhérents

Alors je continue ma route en solitaire

Toujours, j’ai pas choisi, mais j’continue avec la foi frère

Donc laissez moi en paix si vous ne comprenez pas

Le système m’a exclue, maltraitée, je n’y rentrerai pas

Je suis la vagabonde, le fardeau à l'épaule

En quête d’enseignement mais certainement pas ceux qu’on apprend à l'école

Je crois en Dieu malgré l'époque

En la Vie et je me battrai J’ai la tête dure, demandez à mes potes!

Ma foi infalsifiable

Je lis dans les signes de la vie, quoi!

Tu ne les penses pas si fiables?!

Alors laisse tomber, car seule l’intuition me guide

Et la paix séjourne en moi lorsque mes impulsions me quittent

La colère ma meilleure ennemie

Ô Seigneur aide-moi

De ma mémoire elle veut ma peau s’il te plait reste prés de moi

J’ai de moins en moins de force je me perds dans ces années

J’suis jeune mais tellement vieille mais comme on dit: on fait aller

Malgré le trouble dans le crâne, le doute dans le «Graal «A cran mais où est le diable qu’on le crame!

Ce monde clame de drôles de valeurs sans valeureux soldats

Ici ces bâtards sèment le malheur et boivent du sang dans leur soda

C’est la routine!

On m’a souvent dit: «ma sœur, Mais prends cette pince monseigneur puisque le

bonheur a fermé la boutique!

«Née dans un monde qui m’a nourri à la broutille

A voulu m’abrutir !

Adorer l’argent qui n’est qu’un outil

Pfffffff, laisse-moi dans ma marge

Le cœur plein de foi même si parfois je me perds un peu dans ma marche

La nuit, j’entends des cris, Des bouts de passé, des rêves détruits

Détritus de ma mémoire éprise de tristes échos nourrissant ma déprime

Et puis je ferme les yeux fort

Attendant que les anges viennent me parler dans mon sommeil pour un peu de

réconfort

Le moral en baisse et en baisse, le fond m’attend

Les années passent et moi j’encaisse et j’encaisse mais jusqu'à quand?

Car déjà mon âme titube

Mets tes menaces dans ton cul

Mr le gendarme tu peux taper j’ai l’habitude !

La douleur physique anesthésiée par celle intérieure

Qui me détériore, accuse parfois mon existence d’erreurs

Alors je m'élève seule les mains vers le ciel

Incomprise et prise à la gorge par cette merde de siècle!

Je suis la solitaire, tu sais celle que l’on prend

Pour une sauvage, que le monde pointe du doigt mais que personne ne comprend

Je suis la solitaire, parfois esclave de mes tourments

Instable dans la routine mais toujours à l’aise dans le mouvement

Je suis la solitaire, amoureuse de l’imprévu

Etre riche et esclave, moi j’préfère être libre et à la rue

Je suis la solitaire, celle qui n'écoute pas les ordres

Seule dans cette époque, seule mais en paix avec les autres

Je suis la solitaire

Я самотній, один навіть серед своїх

Самотній у цю епоху, що душить мене, як тиша мого смутку

Один, бо мої кроки здалеку

Втомлений, але стояв, усміхався, незважаючи на удари, перш ніж я впав

'як довго тримати?

Моє минуле, м'яч, який я волочу, але який розплющує мене, коли раптом моє життя

стає нахилом

Або ще гірше, кожен поворот веде мене вниз по яру

Слухай, я тону в отруті, але я погоджуся, якщо пролунає Кінець

Я самотній мандрівник у житті

Блукання по життю

Блукаючи містами, ніколи не віддаляючись від порожнечі

Вузли в животі нагадують мені цю порожнечу, яку ніщо не заповнює

А коли добро мене обманює, тоді нічого не має значення!

Тож залиште мене в моєму кутку!

Я не хочу ділитися своїм болем

Це для вашого блага, тому що біль вражає мене весь час

Від скромності чи страху огортає мене ця тиша

Я бачив лише насильство системи, тому вибачте за відсутність нюансів

Нескінченна їзда, я не можу відпустити

Боже мій, я відпустив так замучену душу, що аж боляче

Мій гнів ніщо не пом'якшує: дивіться напівзруйновану епоху

Незважаючи на сльози, ми всі сміялися, коли мир був вистрілений

Моє життя, а моє минуле забрало в мене все

Полетів, як моє серце, штовхаючи моє щастя в забуття

І коли моя віра дрімає, лють охоплює мене, навіть б’є мене

О мій Боже, прости мої провини і мої муки

Я блукаю до втрати, чи це несвідоме самогубство?

Не говоріть мені про спадковість, я навіть не знаю, чию я кров ношу

Сходить з розуму, гірше стає, коли спиш під мостами

Я втік із пустелі, але під насосами досі лишається сипучий пісок

Дитина ззовні, я прибув туди відвертий

Тільки місяць може мене зрозуміти чи втішити, бо вона бачила, як я ріс

Життя закинуло мене в ніч, а потім залишило в спокої

Я самотній, навіть якщо моє серце повне моїх братів і сестер

Я бачив найгірше з найгірших зблизька

Не таємний сад, поле ран

Люба Зірко, мені страшно, тож заспівай, будь ласка!

Не покинь мене в муках моєї голови

Мені страшно, не здавайся, я пропав без твоєї допомоги

Я самотній, але хто може зрозуміти?

У мене навіть немає слів, щоб висловити те, що я хотів би почути

Мій інстинкт виживання підказує мені злетіти

Кинути все, включно з репом, тому що я знаю, що тут закінчу баржа!

І поки мир скупий, цей світ розмовляє з нами

Я тут не вдома, моє серце застрягло в Латинській Америці

Тепер я знаю, навіть якщо океан розділяє нас

Я чую твій плач, твій гнів, твої страхи і твою надію

Я з вами !

І я не пропущу дзвінок

Я сумую за домом, це дивно, бо я його ледве знаю

Я безземельний і неприв'язаний самотній

Тільки реп тримає мене на поводу і стримує, коли я відриваюся

Свобода, я бачив її лише через замок

У мене нерви болять!

Я занадто сильно вдарив стінки своєї клітини?

Я мрію про перепочинок, але смерть живе за його рахунок

Моє життя виснажує мене, і втома змушує мене сидіти на корточках

Я крикнув «виходьте з шеренги!

«Але коли вони стають старшими, вони всі приходять, і я стою перед цими прихильниками

Тому я продовжую свою подорож сам

Все ж я не вибрав, але продовжую з вірою, брате

Тож залиште мене, якщо ви не розумієте

Система мене вигнала, знущалася, я не вписуюсь

Я мандрівник, тягар на моїх плечах

У пошуках навчання, але точно не тих, яких ми вивчаємо в школі

Я вірю в Бога, незважаючи на час

В Життя і я буду боротися Я твердоголовий, спитайте моїх приятелів!

Моя непорушна віра

Читаю ознаки життя, які!

Вам не здається, що вони настільки надійні?!

Тож відпусти, бо мене керує лише інтуїція

І мир живе в мені, коли мої імпульси залишають мене

Злить мого найлютішого ворога

Господи, допоможи мені

Наскільки я пам’ятаю, вона хоче, щоб моя шкіра була біля мене, будь ласка

У мене все менше сил, я втрачаю себе в ці роки

Я молодий, але такий старий, але як то кажуть: ходімо

Незважаючи на розлад в черепі, сумніви в «Граалі» На краю, але де його дияволу спалити!

Цей світ претендує на смішні цінності без відважних солдатів

Ось ці виродки сіють нещастя і п'ють кров у своїй газованій воді

Це рутина!

Мені часто казали: «Сестро, але візьміть цей зажим, мій Господи, з тих пір

Щастя закрило магазин!

«Народився у світі, який годував мене на льоту

Хотіли знущатися зі мною!

Поклоняйтеся грошам, які є лише інструментом

Пфффффф, залиш мене на полях

Серце, сповнене віри, навіть якщо іноді я трохи гублюся під час своєї прогулянки

Вночі чую крики, Шматочки минулого, зруйновані мрії

Сміття моєї пам'яті, закохане сумним відлунням живить мою депресію

І тоді я міцно закриваю очі

Чекаю, поки ангели прийдуть, трохи поговорять зі мною уві сні

комфорт

Мораль вниз і вниз, дно чекає мене

Роки йдуть, я заробляю і виводжу готівку, але до якого часу?

Бо вже моя душа хитається

Засунь свої погрози собі в дупу

Містер жандарм, до якого я звик!

Фізичний біль, знеболений внутрішнім болем

Що погіршує мене, іноді звинувачує моє існування в помилках

Тож руки до неба я піднімаю одна

Незрозуміле і взяте за горло цим століттям лайно!

Я одинокий, ти знаєш, кого ми беремо

За дикуна, на якого світ вказує, але ніхто не розуміє

Я одинокий, іноді раб своїх мук

Нестабільний у рутині, але все ж зручний у русі

Я самотня, закохана в несподіване

Щоб бути багатим і рабом, я волію бути вільним і на вулиці

Я самотній, той, хто не слухає наказів

Сам у цей час, сам, але в мирі з іншими

Я самотній