Entre les lignes #2: 20.12 - Keny Arkana

Oui j’ai juré d’rester la même

Mais qui suis-je?

Les hauts, les bas, montagnes russes affectives

Tensions internes mais je dois guérir

Sans ça, voué à périr avant la fin du périple

Dans ma dérive j’ai touché l’infinité

Je suis morte en silence et j’ai lutté dans la dignité

J’ai fait les choses par conscience, d’en bas

J’ai fait les choses par amour

Ce qui en découle ne m’appartient pas

Compte seulement l’instant présent

C‘est c’que la vie m’a enseigné

Oui demain c’est comme un autre monde

Demain rien n’est plus sûr, le poids du monde sur les épaules

Une époque qui veut éradiquer le futur

Humanité du dernier round eu à l’usure

Alors c’est ça, que sont devenus les descendants des sages?

Aveuglé par ce qui brille, on ne peut voir les présages

Peu Importe qu’on me comprenne ou pas je fais passer l’message

Le, le passé n’est plus, oui tout devient chimère

À la mémoire d’hier et de tous ceux qui nous quittèrent

J’ai dégringolé ravin un soir d’hiver

Depuis ne s’en libère que le parfum de mes prières

J’ai noirci des pages de griefs de larmes et de rages

Alarmes et société ou armée de lâches

Incarnée, j’ai voulu toucher les étoiles

J'étais pas prête et j’crois que j’me suis plus que brûler les doigts

Alors j’suis partie affronter mes peurs à la belle étoile

La nature m’a guérie parce que j’suis restée pieuse

Seule avec moi-même à regarder la danse des constellations

À méditer pour apaiser ma peine

Parce que société est perverse, t'écrasera si tu te perds

Te regardera de haut du haut de sa bassesse de merde

Mais où on va si même les gens qui s’aiment se taisent, se détestent

Se jugent et se vendraient contre un peu d’espèces?

J’désespère pas je sais que tout part d’un éclat

Éclair de conscience, nan, j’obéis pas à un état

A l’heure où s’accélèrent les sortilèges des CRS

Qui fracasseraient même un cortège de veuves et d’orphelins

J’suis née dans ce monde, en le dénonçant je m’attire les foudres

Parce que je chante son effondrement un peu seule contre tous

J’suis née dans ce monde de béton, dans ce mitard

Née comme toi sous les néons glauques d’une salle d’hôpital

Bienvenue ici-bas, asile grandeur nature, communication hertzienne

Pour s’faire entendre faut brûler des voitures

Alors j'écris entre les lignes et les ratures

Entre la lumière et la brume, entre le soleil et la lune

Car j’ai grandi trop vite, je rejette la vie d’adulte

Et comme j’ai vu à qui profite la merde j’ai épousé la lutte

Toi qui es parti marcher tes rêves, je te salue

Éternel éphémère ce qui était ne sera plus

Sors de ta rue et vois le monde qui t’a vu naitre

La force est infinie comme l’univers ou l'âme humaine

Préserve ton esprit, les médias c’est l’arme du règne

Ceux qui accusent l’incendie sont souvent ceux qui l’allumèrent

Enfant de la lumière, sors de la cage intime

Aucune cause n’est perdue, aucune prière n’est indigne

Dans nos têtes, le monde s’imbibe et s’imbrique

Ça voyage en un clic, Babylone n’est qu’un crime

Ici tout à un prix, même ce qu’on n’achète pas

Frangin y’a pas qu’les stars, sens le malaise car on est esclave

La Terre est grande pourtant on n’a pas assez d’place

Monde bestial, alors on se noie en regardant l’espace

Car c’est carpe diem, au jour le jour car on ne sait pas

De quoi sera fait demain souvent les chemins se séparent

Héritiers du venin mais on ne souille pas le cristal quetzales

Nous sommes les plumes qui racontons une autre histoire

Héritiers d’une parole, d’un esprit ancestral

Malgré les interférences de l'époque

Non, on n’a pas toujours l'étoffe du message ni l’envergure

Mais on s’efforce de penser sage même dans l’amertume

Grandissant loin de la verdure mais connecté à la Terre

On a r’découvert ce qu’on croyait avoir perdu

Héritier d’une lignée rappelle-toi Babylone a plié

Nos ancêtres pour s’autoproclamer Roi

Tant de mal a été fait, peut-on soigner les plaies en les niant

Non, ton grand cœur émane des blessés

La guérison vient du pardon, oui c’est vrai

Mais pour pardonner faut aussi que chacun reconnaisse ses méfaits

Ici le tortionnaire te parle de haut, te Traite de fou

Insulte tes rêves et tes racines, s’acharne sur le peu qui reste debout

Interminable serait la liste, mais comprend le vrai problème

Guéris-toi d’abord car le monde est d’abord en nous-mêmes

C’est ce que la vie m’a enseigné dans mon calvaire

Planète bleue, arrivée un 20.12 oui j’ai pleuré la Terre

Dans des révélations, pourtant tout semble brouillé

Embourbé mais qui part en quête finira par trouver

Partout les mêmes masques sur les cœurs

C’est parce que ça aime trop sa coquille que ça refuse d'éclore

Eclore c’est douloureux mais l’ange m’a dit c’est pas trop tard

Dis-leur que petite graine deviendra baobab

Так, я поклявся залишатися таким же

Але хто я?

Підйоми, падіння, емоційні американські гірки

Внутрішня напруга, але я маю вилікуватися

Без цього приречений на загибель до кінця подорожі

У своєму дрейфі я торкнувся нескінченності

Я помер мовчки і боровся гідно

Я робив речі по совісті, знизу

Я робив речі заради кохання

Те, що випливає, не моє

Враховуйте лише теперішній момент

Цього мене навчило життя

Так, завтра як інший світ

Завтра немає нічого більш певного, вага світу на ваших плечах

Епоха, яка хоче викорінити майбутнє

Останній раунд, що носило людство

От і все, що сталося з нащадками мудреців?

Осліплений блиском, не бачить прикмет

Неважливо, розумієте ви мене чи ні, я доношу повідомлення

Минулого більше немає, так, все стає неспроможною мрією

Пам'яті про вчорашній день і всіх тих, хто покинув нас

Одного зимового вечора я впав у яр

Відтоді залишився лише запах моїх молитов

Я сльозами й люттю почорніла сторінки кривд

Тривога і суспільство або армія боягузів

Втілившись, я хотів доторкнутися до зірок

Я не був готовий і думаю, що більше ніж обпалив пальці

Тож я пішов протистояти своїм страхам під зірками

Природа зцілила мене, бо я залишився благочестивим

Наодинці з собою спостерігаю за танцями сузір'їв

Медитувати, щоб заспокоїти мій біль

Тому що суспільство — зло, воно розчавить вас, якщо ви заблукаєте

Буде дивитися на вас зверху зверху своєї лайної підлості

Але куди ми підемо, якщо навіть люди, які люблять один одного, замовкли, ненавидять один одного

Судити один одного і продати за трохи готівки?

Я не впадаю у відчай, знаю, що все починається з тріски

Спалах совісті, ну, я не підкоряюся державі

У той час, коли чари CRS прискорюються

Хто б розбив навіть процесію вдів і сиріт

Я народився в цьому світі, викриваючи його, я притягаю гнів

Тому що я співаю про її крах як би одна проти всіх

Я народився в цьому бетонному світі, в цьому мітарді

Народився, як ти, під похмурими неоновими вогнями лікарняної палати

Ласкаво просимо сюди, притулок у натуральну величину, герціанське спілкування

Щоб бути почутим, треба палити машини

Тому я пишу між рядками та стираннями

Між світлом і туманом, між сонцем і місяцем

Оскільки я занадто швидко виріс, я відкидаю доросле життя

І як я побачив, кому це лайно вигідно, я одружився на бійці

Я вітаю вас, хто пішов жити своїми мріями

Вічного швидкоплинного того, що було, більше не буде

Вийдіть зі своєї вулиці і подивіться на світ, у якому ви народилися

Сила нескінченна, як Всесвіт чи людська душа

Бережіть свій розум, ЗМІ - це зброя правління

У пожежі часто звинувачують ті, хто її запалив

Дитина світла, вийди з інтимної клітки

Жодна справа не втрачена, жодна молитва не гідна

У наших головах світ вбирається і переплітається

Він подорожує за один клік, Вавилон – це просто злочин

Тут все має ціну, навіть те, що не купуєш

Брат, це не тільки зірки, відчувай дискомфорт, бо ми раби

Земля велика, але нам не вистачає місця

Звірячий світ, тому ми потопаємо, дивлячись у простір

Бо це carpe diem день за днем, бо ми не знаємо

Те, що буде робити завтра, часто шляхи розходяться

Спадкоємці отрути, але ми не оскверняємо кришталевих кетцалів

Ми — пір’я, які розповідають іншу історію

Спадкоємці слова, дух предків

Незважаючи на втручання часу

Ні, ми не завжди маємо зміст чи обсяг

Але ми прагнемо мислити мудро навіть з гіркотою

Виростає далеко від зелені, але пов’язаний із Землею

Ми знову відкрили те, що думали, що втратили

Спадкоємець лінії пам'ятає Вавилон зігнутий

Наші предки проголосити себе королями

Так багато шкоди було завдано, чи можемо ми залікувати рани, відмовляючись від них

Ні, твоє велике серце походить від поранених

Зцілення приходить від прощення, так, це правда

Але щоб пробачити кожному, потрібно також визнати свої проступки

Тут мучитель говорить з тобою, називає тебе божевільним

Ображайте свої мрії і своє коріння, йдіть за тим маленьким, що залишилося

Список був би нескінченним, але зрозумійте справжню проблему

Вилікуйте себе перш за все, адже світ перш за все в нас самих

Цього навчило мене життя в моїх випробуваннях

Блакитна планета, прибула 20.12 та плакала Земля

У одкровеннях все здається розмитим

Заплутався, але хто шукатиме, той знайде

Скрізь однакові маски на серцях

Через те, що він занадто любить свій панцир, він відмовляється вилуплюватися

Висиджування боляче, але ангел сказав мені, що ще не пізно

Скажіть їм, що маленьке зернятко перетвориться на баобаба