Echos - Keny Arkana

Route longue et tortueuse, au bord du risque et torturée

Souvent en pente, faite de hors pistes ou de chemins clôturés

Le livre de ma vie déjà plein de chapitres

On m’a volé des parties car ici bas, partiel est l’arbitre

J’aurai du crever à chaque virage

Tous 1 degré 618, boum dans la tête la vie est un mirage

Couz' on perd, on gagne on tombe et on s’relève

On grandit entre l’envie de s’en sortir et celle de zigouiller leur règne

Rien n’est facile, trop de haine dans l’inconscient collectif

T'étonnes pas si c’est le bordel que mes collègues kiffent

Secouer l’ordre établi

Pour oublier nos peines on coupe la mélancolie à l’adrénaline

Tenir le cap malgré les tas de crise, certains finissent épaves tristes

Quand la vie ressemble à un pavé qui s'éclate sur ton pare-brise

On repart brisés, mais trop sont restés à terre

Ont baissé la tête, tu te demandes pourquoi on est contestataire?

P’tet qu’on a cru en vos valeurs et puis qu’on est tombé de haut

Vu que les plus tristes de nos malheurs vous touchent moins que vos billets

d’euros

Parce que notre sourire est tombé comme nos frères un par un

Parce qu’on crie a l’aide et que personne ne fera rien

Parce qu’on est pas né avec la haine, livré a soi-même

Parce que l'état est sourd et qu’il nous enferme quand on fait la même

Parce que le vase déborde et parce qu’on boit la tasse

Parce qu’on est tristes et qu’on crève en silence derrière nos carapaces

Route longue et tortueuse, au bord du risque et torturée

Souvent en pente, faites de hors piste ou de chemins clôturés

Sur leurs banquises, nous on subit les nouvelles grêles

On nous appelle mauvaises graines, wesh en bref la jeunesse crève

Dans l’indifférence totale, à 200 sur les dos d'âne

Malgré le mur qui nous attend car pour freiner j’crois que c’est trop tard

Babylone y’a que les puissants qui le vante

Pendant qu’on crève de cette douleur navrante

Qui donne envie de s’ouvrir le ventre

Donc on s’anesthésie tout seul, la défonce nous apaise

Bien sûr qu’on aimerait s'élever mais votre monde nous rabaisse

Bienvenue au cœur du malaise, créé par votre manège

Glacée, la paix est morte, son cadavre retrouvé sous la neige

Ici la rage est solennelle, elle nous maintient en vie

Génocide social dans nos pays et dans nos villes ici

Des nœuds à l’estomac on respire en suffoquant

On aimerait sortir du coma, comprenez pourquoi on souffre autant

P’tet qu’on a cru en vos valeurs et puis qu’on est tombé de haut

Vu que les plus tristes de nos malheurs vous touchent moins que vos billets

d’euros

Parce que notre sourire est tombé comme nos frères un par un

Parce qu’on crie a l’aide et que personne ne fera rien

Parce qu’on est pas né avec la haine, livré a soi-même

Parce que l'état est sourd et qu’il nous enferme quand on fait la même

Parce que le vase déborde et parce qu’on boit la tasse

Parce qu’on est tristes et qu’on crève en silence derrière nos carapaces

Route longue et tortueuse, torturée et au bord du risque

Parfois anéantie sous l’avalanche des opportunistes

Pris dans cette course où tout le monde est bien dopé

Moi j’en ai rien a foutre je contemple le monde assise sur le bas coté

Un verre a la main, prenant des notes à la bien!

Trinquant à la santé des potes et des vaillants qui court au nom des nôtres

L’idée que tout puisse changer, on peut pas en démordre

Le combat continue, depuis des siècles, pour nous et au nom des morts

Soldats précoces, on prend des bosses depuis qu’on est gosse

Dévalorisés car ils aiment bien juger la sève à l'écorce

Écorchés vifs, trop de faya, enfants du brasier

N’oublie pas que le présent n’est que le résultat du passé

Ils voudraient nous rendre amnésiques, de mensonges nous catapultent

Eh toi qui nous catalogue de petits énervés incultes

Crois-tu comprendre le monde juste en matant le 20 heures

Ou connaître l’histoire en ayant lu que l’angle des vainqueurs?

P’tet qu’on a cru en vos valeurs et puis qu’on est tombé de haut

Vu que les plus tristes de nos malheurs vous touchent moins que vos billets

d’euros

Parce que notre sourire est tombé comme nos frères un par un

Parce qu’on crie a l’aide et que personne ne fera rien

Parce qu’on est pas né avec la haine, livré a soi-même

Parce que l'état est sourd et qu’il nous enferme quand on fait la même

Parce que le vase déborde et parce qu’on boit la tasse

Parce qu’on est tristes et qu’on crève en silence derrière nos carapaces

La jeunesse crève (la jeunesse crève)

En silence (silence), sous vos yeux (vos yeux)

La jeunesse crève (la jeunesse crève)

En silence (silence), sous vos yeux (vos yeux)

La jeunesse crève (la jeunesse crève)

En silence (en silence), sous vos yeux (vos yeux)

La jeunesse crève (la jeunesse crève)

En silence (silence)…

Довга і звивиста дорога, на межі ризику і катування

Часто на схилі, складеному позатрассовими або огородженими доріжками

Книга мого життя вже сповнена розділів

У мене вкрали частини, тому що тут, унизу, частково є рефері

Я мав померти на кожному кроці

Весь 1 градус 618, бум в голову життя це міраж

Тому що ми програємо, ми виграємо, ми падаємо і встаємо

Ми ростемо між бажанням обійтися і бажанням вбити їхнє правління

Немає нічого легкого, забагато ненависті в колективному несвідомому

Не дивуйтеся, якщо це безлад, який люблять мої колеги

Похитнути встановлений порядок

Щоб забути печалі, ми розрізаємо меланхолію адреналіном

Дотримуючись курсу, незважаючи на купу кризи, деякі в кінцевому підсумку зазнають сумних аварій

Коли життя здається, ніби бруківка розбивається на твоє лобове скло

Ми йдемо зламаними, але забагато залишилися

Опустивши голови, ви дивуєтеся, чому ми незгодні?

Можливо, ми повірили у ваші цінності, а потім впали згори

Оскільки найсумніші наші нещастя торкаються вас менше, ніж ваші квитки

євро

Бо наша посмішка спала, як наші брати один за іншим

Бо ми волаємо про допомогу, і ніхто нічого не зробить

Бо ми не народилися з ненавистю самі по собі

Тому що держава глуха і блокує нас, коли ми робимо те саме

Тому що ваза переповнена і тому що ми п’ємо чашу

Бо нам сумно і вмираємо мовчки за своїми панцирами

Довга і звивиста дорога, на межі ризику і катування

Часто на схилі, виїжджайте на бездоріжжя або на огороджені доріжки

На їхніх крижинах ми терпимо новий град

Вони називають нас поганим насінням, коротше кажучи, молодість вмирає

В цілому байдужість, 200 на лежачих полицях

Незважаючи на стіну, яка нас чекає, тому що гальмувати, думаю, вже пізно

Вавилон тільки могутній хвалитися

Поки ми вмираємо від цього жахливого болю

Через це хочеться розділити живіт

Тому ми знеболюємо себе, високе нас заспокоює

Звісно, ​​ми хотіли б піднятися, але твій світ збиває нас

Ласкаво просимо в серце нездужання, створене вашою їздою

Замерзла, мир помер, її труп знайшли під снігом

Тут лють урочиста, вона тримає нас живими

Соціальний геноцид у наших країнах і в наших містах тут

Вузлами в животі дихаємо задихаючись

Ми хотіли б вийти з коми, зрозуміти, чому так страждаємо

Можливо, ми повірили у ваші цінності, а потім впали згори

Оскільки найсумніші наші нещастя торкаються вас менше, ніж ваші квитки

євро

Бо наша посмішка спала, як наші брати один за іншим

Бо ми волаємо про допомогу, і ніхто нічого не зробить

Бо ми не народилися з ненавистю самі по собі

Тому що держава глуха і блокує нас, коли ми робимо те саме

Тому що ваза переповнена і тому що ми п’ємо чашу

Бо нам сумно і вмираємо мовчки за своїми панцирами

Довга звивиста дорога, закатована і на межі ризику

Іноді руйнується під лавиною опортуністів

Потрапив у цю гонку, де всі дурять

Мені байдуже, я споглядаю світ, сидячи на низькому боці

Пийте в руках, конспектуючи вдома!

П’ємо за здоров’я рідних і доблесних, які бігають в наше ім’я

Ідея, що все може змінитися, ми не можемо зрушити з місця

Боротьба триває століттями за нас і в ім’я мертвих

Скоростиглі солдати, ми страждали з дитинства

Знецінюються, бо люблять судити про сік по корі

Здерли живі, забагато фая, діти полум’я

Не забувайте, що сьогодення – це лише результат минулого

Вони зробили б нас амнезією, брехня катапультувала нас

Гей, ви, хто каталогізує нас, мало освічених

Як ви думаєте, ви розумієте світ, просто дивлячись на 20:00?

Або знати історію, прочитавши лише ракурс переможців?

Можливо, ми повірили у ваші цінності, а потім впали згори

Оскільки найсумніші наші нещастя торкаються вас менше, ніж ваші квитки

євро

Бо наша посмішка спала, як наші брати один за іншим

Бо ми волаємо про допомогу, і ніхто нічого не зробить

Бо ми не народилися з ненавистю самі по собі

Тому що держава глуха і блокує нас, коли ми робимо те саме

Тому що ваза переповнена і тому що ми п’ємо чашу

Бо нам сумно і вмираємо мовчки за своїми панцирами

Молодь вмирає (молодь вмирає)

У тиші (тиша), перед очима (твоїми очима)

Молодь вмирає (молодь вмирає)

У тиші (тиша), перед очима (твоїми очима)

Молодь вмирає (молодь вмирає)

У тиші (в тиші), перед твоїми очима (твоїми очима)

Молодь вмирає (молодь вмирає)

У тиші (тиша)...