Cueille ta vie - Keny Arkana

Un nouveau jour se lève, enfin nouveau est un grand mot

Ils se ressemblent tellement tous qu’on ne fait plus gaffe aux alentours

Les gens se bousculent, se marchent dessus en fait

Mais ils ne se regardent plus, chacun reste dans sa tête

Assis à l’arrêt de bus, j’vois cet homme le regard vide

Comme chaque matin il part au chantier mais n’en a plus envie

Ça fait trente ans que ça dure le même train-train

Mais il doit bien nourrir sa petite famille même s’il sent sa vie mourir.

Lui qui dans sa jeunesse s’est battu pour la France

Et comme retour de pièce comme beaucoup n’a eu le droit qu'à son ingratitude

Espère un bon avenir pour ses gosses, dans un pays qui s’efforce

À mettre des bâtons dans les roues à ceux qui n’ont pas la bonne face

Puis, un bruit de volets qui s’ouvrent, une vieille dame à sa fenêtre

Qui regarde le monde tel un tableau dans lequel elle ne veut plus être

Où les époques passent comme des saisons, la sienne est morte

Et chaque soir elle s’endort avec l’idée de ne plus se réveiller.

Elle se sent seule en bas, les gens de sa vie sont partis

Et quand elle parle d’elle c’est au passé, s’excuse presque d'être en vie

N’attend que le dimanche pour aller choisir des fleurs

Afin d’aller au cimetière se recueillir auprès de son mari défunt

Puis, un rire de petite fille vient ensoleiller la rue

Elle court dans tous les sens, la joie de vivre, la vie dans son état pur

Qui s'émerveille devant la rosée du matin

Pleine de «regarde maman» et maman crie vient ici et donne moi la main

La tête baissée elle obéit d’un air un peu déçu

Puis la relève voyant la vieille dame à la fenêtre au-dessus

Échange de regards brefs, brefs mais signifiants

Étincelant les yeux de la vieille dame qui murmurait doucement

Cueille ta vie, avant qu’elle soit emportée par le vent

Cueille ta vie, avant qu’elle soit abîmée par le temps

Cueille ta vie, tiens là fort et ne l’enferme pas dans leur rang

Ne la laisse pas s’envoler loin de tes rêves, cueille là dès maintenant

Un peu plus loin ce jeune garçon assis sur des cartons

Entouré de bouteilles vides qui n’attend plus rien que l’hécatombe

Victime d’une vie qu’il n’a plus voulu prendre en main

Prisonnier du bitume il s’est construit son monde très loin

Un monde intérieur, riche, où lui seul est souverain

Royaume imaginaire qui ne laisse plus rentrer la cruauté des humains.

Il n’a plus la notion du temps, enfermé dans sa tête

L’enfant en lui pleure à chaque instant où la tempête s’arrête

Puis une femme sort de chez elle, lunettes de soleil

Qui cachent des larmes et l’hématome d’un amour passionnel

Fruit d’une union virant aux déboires à double tranchant

Devenant coupable le soir lorsqu’il commence à boire

Elle a perdu l’homme qu’elle aimait, volé par l’alcool

Attendant toujours son retour et repoussant toujours l’ultimatum

Culpabilisant, car seule et lésée l’amour rend aveugle

Surtout quand la vue donne l’envie de se crever les yeux.

Soudain, un homme style la cinquantaine sort de sa voiture

Costard cravate, tête droite, avance avec fière allure

Mais dans son ombre on peut lire celle d’un homme triste

Et seul, pas d’amis, juste des gens intéressé par son fric

Il les a tous perdus, sa famille et ses proches

Faute d’un ego démesuré, trop d’aigreurs dans les reproches

Et aujourd’hui a fini par comprendre dans son malheur

Qu’en étant seul même tout l’argent du monde n’a plus de valeur

Il est jamais trop tard pour cueillir sa vie

Rattraper le retard tout commence aujourd’hui

Sortir la tête de sa bulle même si ce monde nous dépasse

Ouvrir les yeux et se libérer de nos habitudes de glace

Il est jamais trop tard pour changer le courant de l’esclave

Passer maître de sa vie pour ne plus vivre mourant

Oser plonger dans l’inconnu

Souvent réparateur, on choisit son chemin

Il paraît que le bonheur fait peur

Cueille ta vie, avant qu’elle soit emportée par le vent

Cueille ta vie, avant qu’elle soit abîmée par le temps

Cueille ta vie, tiens là fort et ne l’enferme pas dans leur rang

Ne la laisse pas s’envoler loin des rêves, cueille là dès maintenant

Настає новий день, нарешті новий — велике слово

Вони всі так схожі, що тобі вже байдуже

Люди штовхаються, фактично наступають один на одного

Але вони вже не дивляться один на одного, кожен залишається в голові

Сидячи на автобусній зупинці, я бачу цього чоловіка, який тупо дивиться

Як щоранку він ходить на будівництво, але більше не хоче

Вже тридцять років триває така ж рутина

Але він повинен добре годувати свою маленьку сім’ю, навіть якщо він відчуває, що його життя вмирає.

Той, хто в молодості воював за Францію

А як повернення частини стільки ж мали право лише на свою невдячність

Сподівається на хороше майбутнє для своїх дітей у країні, яка прагне

Вставити спицю в колеса для тих, хто не має гарного обличчя

Потім пролунав звук відкривання віконниць, старенька жінка біля вікна

Хто дивиться на світ, як на картину, на якій більше не хоче бути

Там, де часи минають, як пори року, він мертвий

І щовечора вона засинає з думкою про те, що більше ніколи не прокинеться.

Вона там самотня, людей у ​​її житті немає

А коли вона говорить про себе, то в минулому часі, майже вибачається за те, що жива

Просто дочекайтеся неділі, щоб збирати квіти

Для того, щоб піти на кладовище медитувати з померлим чоловіком

Тоді сміх маленької дівчинки осяяє вулицю

Вона біжить на всі боки, радість життя, життя в чистому вигляді

Хто дивується ранковій росі

Повні погляду, мама і мама кричать, іди сюди і дай мені руку

Схиливши голову, вона підкоряється з поглядом розчарування

Потім полегшення, коли бачу стару леді біля вікна вгорі

Короткий, короткий, але змістовний обмін поглядами

Блискучі очі тихо шепочуючої старої леді

Заберіть своє життя, поки воно не злетіло

Заберіть своє життя, поки воно не зіпсувався часом

Візьміть своє життя, тримайте його міцно і не замикайте його в свою чергу

Не дозволяйте йому відлетіти від ваших мрій, заберіть його зараз

Трохи далі цей хлопець сидить на коробках

Оточений порожніми пляшками, які не чекають нічого, крім бійні

Жертва життя, яку він більше не хотів брати в руки

В’язень бітуму він побудував свій світ далеко

Багатий внутрішній світ, де він один є суверенним

Уявне царство, яке більше не допускає жорстокості людей.

У нього більше немає поняття часу, замкненого в голові

Дитина в ньому плаче щохвилини, коли гроза припиняється

Потім з дому виходить жінка в сонцезахисних окулярах

За якими ховаються сльози і гематома пристрасного кохання

Плід союзу, що повертається до двосторонніх невдач

Стає винним вночі, коли починає пити

Вона втратила коханого чоловіка, вкраденого алкоголем

Все ще чекає його повернення і все ще відсуває ультиматум

Охоплений почуттям провини, тому що одна любов і кривда робить вас сліпими

Особливо, коли вид викликає бажання виколоти очі.

Раптом із машини виходить чоловік середніх років.

Костюмний краватка, пряма голова, вперед з гордим поглядом

Але в його тіні можна прочитати тень сумної людини

І один, без друзів, просто люди, які цікавляться його грошима

Він втратив їх усіх, свою сім’ю та близьких

Через відсутність надмірного его, занадто багато гіркоти в докорах

І сьогодні нарешті зрозумів у своєму нещасті

Що навіть усі гроші в світі не мають більше цінності, будучи на самоті

Ніколи не пізно вирвати своє життя

Наздогнати все починається сьогодні

Витягніть голову зі свого бульбашки, навіть якщо цей світ поза нами

Відкрийте очі та звільніться від наших льодових звичок

Ніколи не пізно змінити течію раба

Візьміть під контроль своє життя, щоб більше не жити вмираючи

Наважуйся зануритися в невідомість

Часто відновлюючи, ми вибираємо свій шлях

Здається, що щастя страшне

Заберіть своє життя, поки воно не злетіло

Заберіть своє життя, поки воно не зіпсувався часом

Візьміть своє життя, тримайте його міцно і не замикайте його в свою чергу

Не дозволяйте йому відлітати від мрій, візьміть його зараз