Северный блюз - Катерина Голицына

Падает, падает, падает снег бесконечно,

Сны о свободе привычной идут чередой.

Там, где неволе легко улыбается вечность,

Там, где надежда сияет полярной звездой.

Снова душа до рассвета уйдёт за запретку,

Я снегопадом в окошко твоемуе дотянусь.

И зазвучит, опадая на вышки и ветки,

Северный, северный, северный, северный блюз…

Припев:

Сколько сердец стучало: «Ты только жди — я вернусь…»

Там, где на ноты печали, пишется северный, северный, северный блюз…

Сбудется, сбудется, сбудется всё, что желаю,

Скоро закончится горечь нелепой вины.

Ну, а сегодня, собачьим разорваны лаем,

Все сокровенные гордые вольные сны.

Только парит, обжигаясь прожекторным светом,

Старый как мир, и засевший в душе наизусть.

И затихающий, где-то за миг до рассвета —

Северный, северный, северный, северный блюз…

Припев:

Сколько сердец стучало: «Ты только жди — я вернусь…»

Там, где на ноты печали, пишется северный, северный, северный блюз…

Сколько сердец стучало: «Ты только жди — я вернусь…»

Там, где на ноты печали, пишется северный, северный, северный блюз…

Сколько сердец стучало: «Ты только жди — я вернусь…»

Там, где на ноты печали, пишется северный, северный, северный блюз…

Падает, падает, падает снег бесконечно,

Сны о свободе привычной идут чередой.

Там, где неволе легко улыбается вечность,

Там, где надежда сияет полярной звездой.

Падає, падає, падає сніг нескінченно,

Сни про звичну свободу йдуть чергою.

Там, де неволі легко усміхається вічність,

Там, де надія сяє полярною зіркою.

Знову душа до світанку піде за заборону,

Я снігопадом у віконце твоє дотягнуся.

І зазвучить, опадаючи на вишки та гілки,

Північний, північний, північний, північний блюз.

Приспів:

Скільки сердець стукало: «Ти тільки чекай — я повернуся…»

Там, де на ноти смутку, пишеться північний, північний, північний блюз…

Збудеться, збудеться, збудеться все, що бажаю,

Скоро закінчиться гіркоту безглуздої провини.

Ну, а сьогодні, собачим розірвані гавкотом,

Всі потаємні горді вільні сни.

Тільки ширяє, обпалюючись прожекторним світлом,

Старий як світ, і засів у душі напам'ять.

І затихаючий, десь за мить до світанку —

Північний, північний, північний, північний блюз.

Приспів:

Скільки сердець стукало: «Ти тільки чекай — я повернуся…»

Там, де на ноти смутку, пишеться північний, північний, північний блюз…

Скільки сердець стукало: «Ти тільки чекай — я повернуся…»

Там, де на ноти смутку, пишеться північний, північний, північний блюз…

Скільки сердець стукало: «Ти тільки чекай — я повернуся…»

Там, де на ноти смутку, пишеться північний, північний, північний блюз…

Падає, падає, падає сніг нескінченно,

Сни про звичну свободу йдуть чергою.

Там, де неволі легко усміхається вічність,

Там, де надія сяє полярною зіркою.