Письмо с севера - Катерина Голицына

Там, где жизнь ползет по кругу, в городе одном.

Проживала бабка с внуком, славным пацаном.

Им письмо однажды в почту кто-то положил.

Мятый лист.

Простые строчки.

Почерком чужим.

Припев:

Я прошу тебя, сыночек, ты прости меня!

За мои хмельные ночки, не казни меня!

А теперь в душе лишь малость, у меня тепла осталось, мой родной,

не проклинай меня!

Было в жизни все иначе иначе в девятнадцать лет.

Рестораны, деньги, тачки и заботы нет.

Так легко сбежать из дома, бросить малыша.

А теперь все по-другому и кричит душа.

Припев:

Я прошу тебя, сыночек, ты прости меня!

За мои хмельные ночки, не казни меня!

А теперь в душе лишь малость, у меня тепла осталось, мой родной,

не проклинай меня!

Без слезинки прочитала бабка письмецо.

Над лоскутным покрывалом дрогнуло лицо.

Там вихрастый паренечек тихо спал в ночи

И сгорели эти строчки в пламени свечи…

А на Севере далёком, с крестиком в руках,

На больничке тихо блёкла мамка паренька.

Всё куда-то порывалась, побежать в бреду

И опять слова срывались с пересохших губ.

Припев:

Я прошу тебя, сыночек, ты прости меня!

За мои хмельные ночки, не казни меня!

А теперь в душе лишь малость, у меня тепла осталось, мой родной,

не проклинай меня!

Я прошу тебя, сыночек, ты прости меня!

За мои хмельные ночки, не казни меня!

А теперь в душе лишь малость, у меня тепла осталось, мой родной,

не проклинай меня!

Мой родной, не проклинай меня!

Сынок, прости меня!

Там, де життя повзе коло, у місті одному.

Жила баба з онуком, славним пацаном.

Їм лист одного разу в пошту хтось поклав.

М'ятий лист.

Прості рядки.

Почерком чужим.

Приспів:

Я прошу тебе, синочку, ти пробач мені!

За мої хмільні ночі, не страти мене!

А тепер у душі лише трохи, у мені тепла залишилося, мій рідний,

не проклинай мене!

Було в житті все інакше інакше в дев'ятнадцять років.

Ресторани, гроші, тачки та турботи немає.

Так легко втекти з дому, кинути малюка.

А тепер все по-іншому і кричить душа.

Приспів:

Я прошу тебе, синочку, ти пробач мені!

За мої хмільні ночі, не страти мене!

А тепер у душі лише трохи, у мені тепла залишилося, мій рідний,

не проклинай мене!

Без сльозинки прочитала бабуся листа.

Над клаптиковим покривалом здригнулося обличчя.

Там смердючий хлопчина тихо спав у ночі

І згоріли ці рядки в полум'я свічки...

А на Північі далекому, з хрестиком у руках,

На лікарні тихо блякла мамка хлопця.

Все кудись поривалася, побігти в маячні

І знову слова зривалися з пересохлих губ.

Приспів:

Я прошу тебе, синочку, ти пробач мені!

За мої хмільні ночі, не страти мене!

А тепер у душі лише трохи, у мені тепла залишилося, мій рідний,

не проклинай мене!

Я прошу тебе, синочку, ти пробач мені!

За мої хмільні ночі, не страти мене!

А тепер у душі лише трохи, у мені тепла залишилося, мій рідний,

не проклинай мене!

Мій рідний, не проклинай мене!

Синку, пробач мені!