Десять лет - Катерина Голицына

Три девчоночки, три одноклассницы друг за дружку стояли горой.

Веру, Надю и Любу-проказницу за сестёр принимали порой.

Десять лет вместе в школу пробегали, были дружно всегда заодно.

По асфальту, по лужам, по снегу ли, так же вместе сбегали в кино.

Припев:

Десять лет, десять лет уползали еле-еле,

Словно скучный балет, все, наверно, так взрослели.

Десять лет, десять лет вот и слёзы без причины,

И красивый букет от фартового мужчины.

Вера верила в то, что положено в жизни только лишь прямо идти,

Надя в людях искала хорошее и надеялась очень найти.

Стали Вера с Надеждой юристами, Люба знала, что жизнь не игра,

Но бывают дороги тернистыми и она полюбила вора.

Припев:

Десять лет, десять лет пробежали, как по маслу,

Как пиратский корвет не зови, не жди напрасно.

Десять лет, десять лет, это мало, или много,

Чтоб узнать, где ответ и найти свою дорогу.

Знают все это правда голимая: от судьбы не уйдёшь никуда.

Прокурор, адвокат, подсудимая, вот и встретились в зале суда.

Вера, Надя, и Любка-наводчица вместе больше не выйдут во двор.

Ни смеяться, ни плакать не хочется: «десять лет», — прозвучал приговор.

Припев:

Десять лет, десять лет будет ей свобода сниться.

Для неё не секрет ничего не повторится.

Десять лет, десять лет за ошибки в жизни личной,

Как прощальный привет от подружек закадычных.

Десять лет, десять лет за ошибки в жизни личной,

Как прощальный привет от подружек закадычных.

Три девчоночки, три одноклассницы друг за дружку стояли горой.

Веру, Надю и Любу-проказницу за сестёр принимали порой.

Три дівчата, три однокласниці один за одним стояли горою.

Віру, Надю і Любу-пустунку за сестер приймали часом.

Десять років разом у школу пробігали, були дружно завжди заодно.

По асфальту, по калюжах, по снігу, так і разом збігали в кіно.

Приспів:

Десять років, десять років повзали ледве-ледве,

Наче нудний балет, всі, мабуть, так дорослішали.

Десять років, десять років ось і сльози без причини,

І красивий букет від фартового чоловіка.

Віра вірила в то, що належить в життя тільки прямо йти,

Надя в людях шукала хороше і надіялася дуже знайти.

Стали Віра з Надією юристами, Люба знала, що життя не гра,

Але бувають дороги тернистими і вона полюбила злодія.

Приспів:

Десять років, десять років пробігли, як по маслу,

Як піратський корвет не клич, не чекай марно.

Десять років, десять років, це мало, чи багато,

Щоб дізнатися, де відповідь і знайти свою дорогу.

Знають все це правда голима: від долі не підеш нікуди.

Прокурор, адвокат, підсудна, ось і зустрілися в залі суду.

Віра, Надя, і Любка-навідниця разом більше не вийдуть у двор.

Ні сміятися, ні плакати не хочеться: «десять років»,— пролунав вирок.

Приспів:

Десять років, десять років їй буде свобода снитися.

Для неї не секрет нічого не повториться.

Десять років, десять років за помилки в особистому житті,

Як прощальний привіт від подружок нерозлучних.

Десять років, десять років за помилки в особистому житті,

Як прощальний привіт від подружок нерозлучних.

Три дівчата, три однокласниці один за одним стояли горою.

Віру, Надю і Любу-пустунку за сестер приймали часом.