Feuer im ewigen Eis - Kastelruther Spatzen

1. Sie liebte den Mann einer andern

Und wusste, dass darf niemals sein

Wenn die Sonne versank in den Bergen

Dann war sie mit ihren Tränen allein

Da gab ihr der Himmel ein Zeichen

So hat man im Dorf hier erzählt

Sie gab ihre Liebe den Armen

Den Armen am Rand dieser Welt

Ref.: Da brennt ein Feuer im ewigen Ei, s

Das niemand löschen kann

Und eine Liebe von der keiner weiss

Ein ganzes Leben lang

So wie ein Feuer im ewigen Eis

Kann eine Sehnsucht sein

Auch wenn ihr Herz durch die Dornen ging

Es war kein Platz für Traurigkeit

Wo eine Hand voll Reis zum Leben reicht

Blieb ihr für Tränen keine Zeit

2. Sie brachten die Kranken, die Armen

Und spürten die Liebe in ihr

Im Kloster zur weissen Madonna

Da stand niemand verlorn vor der Tür

«Die Frau mit den gütigen Augen»

So haben sie alle genannt

Die Frau mit gebrochenem Herzen

Die etwas wie Frieden dort fand

Ref.: Da brennt ein Feuer im ewigen Eis …

So wie ein Feuer im ewigen Eis

Kann keine Sehnsucht sein

Auch wenn ihr Herz durch die Dornen ging

Es war kein Platz für Traurigkeit

Wo eine Hand voll Reis zum Leben reicht

Blieb ihr für Tränen keine Zeit

1. Вона любила чужого чоловіка

І знав, що цього ніколи не повинно бути

Коли сонце зайшло в гори

Тоді вона залишилася наодинці зі своїми сльозами

Тоді небо дало їй знак

Так казали тут у селі

Вона віддала свою любов бідним

Бідні на краю цього світу

Реф.: У вічному яйці горить вогонь, с

Що ніхто не може стерти

І кохання, про яке ніхто не знає

Ціле життя

Як вогонь у вічній кризі

Може бути тугою

Навіть якщо її серце пройшло крізь терни

Смутку не було місця

Де жмені рису вистачить на життя

У неї не було часу на сльози

2. Приносили хворих, бідних

І відчув в ній любов

У монастирі Білої Мадонни

Перед дверима ніхто не загубився

«Жінка з добрими очима»

Так вони це всі називали

Жінка з розбитим серцем

Хто знайшов там щось подібне до спокою

Реф.: У вічній кризі горить вогонь...

Як вогонь у вічній кризі

Не можна тужити

Навіть якщо її серце пройшло крізь терни

Смутку не було місця

Де жмені рису вистачить на життя

У неї не було часу на сльози