Trutz, Blanke Hans - Junge Dichter und Denker

Die Kiemen gewaltige Wassermassen

Dann holt das Untier tiefer Atem ein

Und peitscht die Wellen und schläft wieder ein

Viele tausend Menschen im Nordland ertrinken

Viele reiche Länder und Städte versinken

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Rungholt ist reich und wird immer reicher

Kein Korn mehr faßt der größeste Speicher

Wie zur Blütezeit im alten Rom

Staut hier alltäglich der Menschenstrom

Die Sänften tragen Syrer und Mohren

Mit Goldblech und Flitter in Nasen und Ohren

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Auf allen Märkten, auf allen Gassen

Lärmende Leute, betrunkene Massen

Sie ziehn am Abend hinaus auf den Deich:

Wir trotzen dir, Blanker Hans, Nordseeteich!

Und wie sie drohend die Fäuste ballen

Zieht leis aus dem Schlamm der Krake die Krallen

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Die Wasser ebben, die Vögel ruhen

Der liebe Gott geht auf leisesten Schuhen

Der Mond zieht am Himmel gelassen die Bahn

Belächelt der protzigen Rungholter Wahn

Von Brasilien glänzt bis zu Norwegs Riffen

Das Meer wie schlafender Stahl, der geschliffen

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Und überall Friede, im Meer, in den Landen

Plötzlich wie Ruf eines Raubtiers in Banden:

Das Scheusal wälzte sich, atmete tief

Und schloß die Augen wieder und schlief

Und rauschende, schwarze, langmähnige Wogen

Kommen wie rasende Rosse geflogen

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Ein einziger Schrei — die Stadt ist versunken

Und Hunderttausende sind ertrunken

Wo gestern noch Lärm und lustiger Tisch

Schwamm andern Tags der stumme Fisch

Heut bin ich über Rungholt gefahren

Die Stadt ging unter vor sechshundert Jahren

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

Trutz, Blanke Hans

У зябрах величезні маси води

Потім звір робить глибокий вдих

І хльостає хвилями і знову засинає

Багато тисяч людей тонуть на півночі країни

Багато багатих країн і міст тонуть

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Рунггольт багатий і стає ще багатшим

У найбільшому складі вже немає зерна

Як за часів розквіту Стародавнього Риму

Тут щодня накопичується потік людей

Посліди несуть сирійців і маврів

Із золотим листом і мішурою в носах і вухах

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

На всіх базарах, на всіх вулицях

Галасливі люди, п'яні натовпи

Увечері виходять на дамбу:

Ми кидаємо виклик тобі, Бланкер Ганс, ставок Північного моря!

І як вони загрозливо стискають кулаки

Акуратно витягніть кігті восьминога з мулу

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Вода припливає, птахи відпочивають

Добрий Господь ходить у найм’якіших черевиках

Місяць спокійно ходить по небу

Посміхається показній омані Рунгхолтера

Від Бразилії до норвезьких рифів

Море, як спляча сталь, яку точать

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

І мир скрізь, на морі, на землі

Раптом, як клич хижака в бандах:

Звір покотився, глибоко дихаючи

І знову заплющив очі, і заснув

І мчать, чорні, довгогриві хвилі

Летіть, як скажені коні

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Один крик — місто потонуло

І сотні тисяч потонули

Де вчора ще був гамір і веселий стіл

Іншого дня німа риба попливла

Сьогодні я проїхав через Rungholt

Місто зникло шістсот років тому

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс

Труц, Бланке Ганс