Herr von Ribbeck auf Ribbeck - Junge Dichter und Denker

Herr von Ribbeck auf Ribbeck

Herr von Ribbeck auf Ribbeck

Herr von Ribbeck auf Ribbeck

Auf Ribbeck auf Ribbeck

Herr von Ribbeck auf Ribbeck

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Und kam die goldene Herbsteszeit

Und die Birnen leuchteten weit und breit

Da stopfte, wenn’s Mittags vom Turme scholl

Der von Ribbeck sich beide Taschen voll

Und kam in Pantinen ein Junge daher

So rief er: «Junge, wiste 'ne Beer?»

Und kam ein Mädchen, so rief er: «Lütt Dirn

Kumm man röwer, ick hebb 'ne Birn.»

So ging es viel Jahre, bis lobesam

Der von Ribbeck auf Ribbeck zu sterben kam

Er fühlte sein Ende.

's war Herbsteszeit

Wieder lachten die Birnen weit und breit;

Da sagte von Ribbeck: «Ich scheide nun ab

Legt mir eine Birne mit ins Grab.»

Und drei Tage drauf, aus dem Doppeldachhaus

Trugen von Ribbeck sie hinaus

Alle Bauern und Büdner mit Feiergesicht

Sangen «Jesus meine Zuversicht»

Und die Kinder klagten, das Herze schwer:

«He is dod nu.

Wer giwt uns nu 'ne Beer?»

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

So klagten die Kinder.

Das war nicht recht —

Ach, sie kannten den alten Ribbeck schlecht;

Der neue freilich, der knausert und spart

Hält Park und Birnbaum strenge verwahrt

Aber der alte, vorahnend schon

Und voll Mißtraun gegen den eigenen Sohn

Der wußte genau, was er damals tat

Als um eine Birn' ins Grab er bat

Und im dritten Jahr aus dem stillen Haus

Ein Birnbaumsprößling sproßt heraus

Und die Jahre gingen wohl auf und ab

Längst wölbt sich ein Birnbaum über dem Grab

Und in der goldenen Herbsteszeit

Leuchtet’s wieder weit und breit

Und kommt ein Jung' übern Kirchhof her

So flüstert's im Baume: «Wiste 'ne Beer?»

Und kommt ein Mädel, so flüstert's: «Lütt Dirn

Kumm man röwer, ick heb' 'ne Birn.»

So spendet Segen noch immer die Hand

Des von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Herr von Ribbeck auf Ribbeck im Havelland

Ein Birnbaum in seinem Garten stand

Пан фон Ріббек на Ріббеку

Пан фон Ріббек на Ріббеку

Пан фон Ріббек на Ріббеку

На Ріббеку на Ріббеку

Пан фон Ріббек на Ріббеку

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

І настала золота осіння пора

І лампочки світили далеко-далеко

Там штопали, коли з вежі опівдні пролунало

У Ріббека повні кишені

І підійшов хлопчик у тапочках

Тож він подзвонив: «Хлопче, хочеш пива?»

І коли прийшла дівчина, він покликав: «Lütt Dirn

Якщо ти підійдеш ближче, я зберу грушу».

Так тривало багато років, поки не заслужило похвали

Хто прийшов помирати з Ріббека на Ріббека

Він відчував свій кінець.

Була осіння пора

Знов засміялися груші далеко-вшир;

Фон Ріббек сказав: «Зараз я йду на пенсію

Покладіть разом зі мною грушу в мою могилу».

А через три дні з двоповерхового будинку

Фон Ріббек виконав їх

Усі фермери та Бюднер із партійним обличчям

Заспівав "Ісус, моя впевненість"

А діти з тяжким серцем голосили:

«Він недоречний.

Хто тепер дасть нам пива?»

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Так скаржилися діти.

Це було не правильно —

О, вони погано знали старого Ріббека;

Новий, звичайно, який скупиться і економить

Тримає під суворою охороною парк і грушу

Але старий, уже передчуваючи

І повний недовіри до власного сина

Тоді він точно знав, що робив

Коли просив грушу в могилу

І третій рік із тихої хати

Паросток груші проростає

І роки, здається, пішли вгору і вниз

Над могилою давно схиляється груша

І в золоту осінню пору

Знову світить далеко й широко

І над церковним подвір’ям приходить хлопчик

Так воно шепоче на дереві: «Чи не хочеш пива?»

А коли приходить дівчина, вона шепоче: «Lütt Dirn

Якщо ти підійдеш ближче, я підніму грушу».

Тож благословення все-таки дарує руку

Це Ріббек на Ріббек в Гавелланді

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша

Пан фон Ріббек на Ріббеку в Гавелланді

В його саду росла груша