Toi, tu me plais - Julien Clerc

Elle a pris ses enfants

Et elle les a noyés

C'était seulment

Des carrés de papier

Cent-vingt pages déchirées

Qui allaient se baigner

Juste là où la Seine

Embrasse Aubervilliers

Du haut du pont de fer

Elle les a vus flotter

S’en aller vers la mer

Nourrir les naufragés

Un tout petit roman

Qui disait sans mentir

Qu’on peut tout inventer

Même ses souvenirs

Ça s’appelait:

«Toi, tu me plais»

On lui avait dit: Non

Qu’il faudrait travailler

En faire un peu plus long

En soignant les effets

D’autres qui n’avaient pas lu

Lui avaient écrit:

Ceci ne rentre pas

Dans nos catégories

D’autres, encore plus polis

Lui avaient proposé

De travailler l’histoire

À quatre mains croisées

Comme on dirait aux femmes

Aux Indiens, aux enfants:

«Tout ça n’est pas sérieux

Couchez-vous maintenant.»

Elle a pris son enfant

Et elle l’a noyé

C'était son manuscrit

Qu’elle avait déchiré

Il était moins de six heures

Le soleil souriait

Le monde et le bonheur

Quelque part l’attendaient

Ça s’appelait:

«Toi, tu me plais»

Вона забрала своїх дітей

І вона їх утопила

Це було тільки

квадрати паперу

Сто двадцять розірваних сторінок

Хто збирався купатися

Просто там, де Сена

Поцілунок Обервільє

З вершини залізного мосту

Вона бачила, як вони плавали

Ідіть до моря

Нагодуйте потерпілих

Маленький роман

Хто сказав без брехні

Ми можемо вигадати все

Навіть його спогади

Він називався:

"Ти мені подобаєшся"

Йому сказали: Ні

Це має спрацювати

Зробіть це трохи довше

Лікуючи наслідки

Інші, які не читали

написав йому:

Це не підходить

У наших категоріях

Інші, ще більш ввічливі

запропонував йому

Щоб опрацювати історію

З чотирма схрещеними руками

Як кажуть жінкам

До індіанців, до дітей:

«Все це несерйозно

Зараз лягай спати».

Вона забрала свою дитину

І вона втопила його

Це був його рукопис

Що вона порвала

Було вже за шосту годину

Сонце посміхалось

Світ і щастя

Десь на нього чекали

Він називався:

"Ти мені подобаєшся"