Partir - Julien Clerc, Sylvie Vartan

Depuis l’enfance, je suis toujours en partance.

Je vais, je vis contre le cours de ma vie.

Partir, partir, on a toujours un bateau dans le cœur

Un avion qui s’envole pour ailleurs, mais on n’est pas à l’heure.

Partir, partir, même loin de quelqu’un ou de quelqu’une

Même pas pour aller chercher fortune, oh, partir sans rien dire.

Vivre en s’en allant et en s’envolant

Et les gens, l’argent seraient du vent.

Mais c’est vrain le temps nous prend trop de temps…

Partir, partir, même loin, loin de la région du cœur

N’importe où, la peau change de couleur, partir avant qu’on meure.

Partir, partir, comme les trains sont bleus, quand on y pense

Et les bateaux heureux, quand on y danse, oh, partir sans rien dire.

Mais c’est vrai, le temps nous prend trop de temps

Et on n’appareille pour aucun soleil.

Et pendant ce temps, on est vivant…

Partir, partir, on a toujours un bateau dans le cœur

Un avion qui s’envole pour ailleurs, mais on n’est pas à l’heure.

Partir, partir, même loin, loin de la région du cœur

N’importe où, la peau change de couleur, partir avant qu’on meure.

Partir, partir, comme les trains sont bleus, quand on y pense

Et les bateaux heureux, quand on y danse, oh, partir sans rien dire.

З дитинства я завжди в дорозі.

Я йду, я живу проти ходу свого життя.

Йдучи, відходячи, ми завжди маємо човен у наших серцях

Літак летить кудись ще, але ми не встигли.

Залишаючи, відходячи, навіть далеко від когось чи когось

Навіть не шукати долі, о, піти, нічого не сказавши.

Жити, літаючи і літаючи

І люди, гроші були б гарячим повітрям.

Але насправді час займає у нас занадто багато часу...

Іди, йди, навіть далеко-далеко від області серця

У будь-якому місці шкіра змінює колір, залиште перед смертю.

Іди, йди, як потяги синіють, коли про це подумаєш

А щасливі човники, коли ми в них танцюємо, ой, йдуть, нічого не кажучи.

Але це правда, час займає у нас занадто багато часу

І ми пливемо без сонця.

А тим часом ми живі...

Йдучи, відходячи, ми завжди маємо човен у наших серцях

Літак летить кудись ще, але ми не встигли.

Іди, йди, навіть далеко-далеко від області серця

У будь-якому місці шкіра змінює колір, залиште перед смертю.

Іди, йди, як потяги синіють, коли про це подумаєш

А щасливі човники, коли ми в них танцюємо, ой, йдуть, нічого не кажучи.