Nicolas - Sylvie Vartan

Non ce n’est rien qu’une chanson qui revient quelquefois

Rien qu’un sourire, en souvenir d’un garçon d’autrefois

Quand mes jours sont gris

Qu’il neige sur ma vie, il revient dans ma mémoire

Au lycée Français un soir il m’attendait

Il souriait Nicolas

Nicolas, Nicolas, ma première larme ne fût que pour toi

On était, des enfants, notre peine valait bien celle des grands

Nicolas, Nicolas, c'était de l’amour, on ne le savait pas

C’est la vie, qui nous prend

Qui nous emmène où elle veut et où elle va

Un homme enfant, aux yeux trop grands, sur un quai, qui pleurait

Il a neigé, beaucoup depuis, sur là bas, sur Paris

Et il ne sait rien, de moi et de ma vie

Ce que je fais, qui je suis

Il ne connaît pas, l’autre Maritza, il garde la vraie là-bas

Nicolas, Nicolas mon premier chagrin s’appelle comme toi

Je savais, que jamais, je ne reviendrai ici auprès de toi

Nicolas, Nicolas c'était de l’amour, on ne le savait pas

C’est le temps, qui s’en va

Qui invente toutes nos peines et nos joies

Nicolas, Nicolas, ma première larme ne fût que pour toi

On était des enfants, notre peine valait bien celle des grands

Nicolas, Nicolas, c'était de l’amour, on ne le savait pas

C’est la vie qui nous prend

Qui nous emmène où elle veut et où elle va

Nicolas, Nicolas…

Ні, це просто пісня, яка іноді виникає

Просто усмішка, згадуючи давнього хлопця

Коли мої дні сірі

Нехай на моє життя йде сніг, воно повертається в пам'ять

Одного вечора він чекав мене у Французькому ліцеї

Усміхався Микола

Ніколас, Ніколас, моя перша сльоза була тільки для тебе

Ми були, діти, наш біль був вартий болю дорослих

Ніколас, Ніколас, це було кохання, ми цього не знали

Це життя, що бере нас

Хто везе нас, куди хоче і куди йде

Хлопчик, великі очі, на лаві підсудних, плаче

Відтоді там, над Парижем, випало багато снігу

І він нічого не знає про мене і моє життя

Що я роблю, хто я

Він не знає, інша Маріца, він там справжню тримає

Ніколя, Ніколя моє перше горе зветься як ти

Я знав, що ніколи не повернуся сюди до тебе

Ніколас, Ніколас, це було кохання, ми цього не знали

Пора, йти

Хто придумує всі наші печалі і наші радості

Ніколас, Ніколас, моя перша сльоза була тільки для тебе

Ми були дітьми, наш біль був вартий болю дорослих

Ніколас, Ніколас, це було кохання, ми цього не знали

Нас забирає життя

Хто везе нас, куди хоче і куди йде

Миколай, Миколай...